Персонажа, якого українською видавництво «Жорж» офіційно назвало «Вбивцебот» (пряма й точна калька з англійського Murderbot, а не вигадана локалізація на кшталт «Килербот», яку іноді можна зустріти в неофіційних переказах), Марта Веллс придумала не як робота-месника, а як службовий дрон із хронічною соціальною тривогою: андроїд-охоронець, що хакнув власний модуль контролю заради єдиної мети — щоб його дали спокій достатньо надовго, аби додивитися улюблений серіал. Дебютна повість «Всі системи: небезпека» (2017) отримала того ж року премію «Неб'юла», 2018-го — «Г'юго» і «Локус» у категорії найкращої повісті, а також нагороду «Алекс» Американської бібліотечної асоціації; номінувалася вона й на меморіальну премію імені Філіпа К. Діка. Це рідкісний потрійний залік для тексту обсягом менш ніж 150 сторінок, і саме він за кілька років переріс у серію «Щоденники вбивцебота» — сім книжок, збірка нагород «Г'юго» за найкращу серію 2021 року та серіал Apple TV+ з Александром Скарсґордом у головній ролі, що вийшов 16 травня 2025-го.
Українською наразі вийшло сім романів і повістей Веллс у видавництві «Жорж»: увесь цикл про Вбивцебота, перша книга фентезійної серії «Книги раксури» та стендалон-роман «Король відьом», що відкриває нову серію «Повсталий світ». Попри жанрову різницю — кіберпанк-космоопера проти високого фентезі — авторка послідовно повертається до одного психологічного стрижня: героя, якого суспільство визначило наперед (як зброю, як консорта, як демона-зрадника), і який мусить сам вирішити, ким бути, попри цю нав'язану роль. Це не випадковий збіг тем, а пряме продовження професійної підготовки самої Веллс: диплом бакалавра з антропології Техаського університету A&M, здобутий 1986 року, вона сама неодноразово називала джерелом свого вміння будувати складні, реалістично деталізовані суспільства — від кастової ієрархії раксурів до корпоративного права «Корпорейшн Рім» у всесвіті Вбивцебота.
Кар'єра до «Вбивцебота»
Марта Веллс народилася 1 вересня 1964 року у Форт-Ворті, штат Техас. У студентські роки в Техаському A&M вона брала активну участь у фантастичному фендомі — входила до клубу «Цефеїда Перемінна» (Cepheid Variable) і 1986 року очолювала оргкомітет фестивалю AggieCon 17; тоді ж відвідувала майстерню Turkey City Writer's Workshop під керівництвом Брюса Стерлінга — одну з найвпливовіших письменницьких лабораторій американської фантастики того часу, через яку пройшли десятки авторів, що згодом визначили обличчя жанру. Дебютний роман «The Element of Fire» вийшов друком у видавництві Tor 1993 року й одразу потрапив у фінал премії Комптона Крука, а також посів друге місце в номінації на премію Вільяма Кроуфорда 1994-го. Другий роман, «City of Bones», вийшов 1995-го в твердій палітурці, третій — «The Death of the Necromancer» (видавництво Avon Eos) — номінувався на «Неб'юлу» 1998 року.
Наступні два десятиліття Веллс писала переважно фентезійні цикли — серію «Іль-Рьєн» і «Книги раксури», а також комерційну прозу за ліцензією для всесвітів «Зоряних воєн», «Зоряної брами: Атлантида» і карткової гри Magic: The Gathering. Саме в цей період склалася репутація авторки, чиї світи вирізняються не масштабом батальних сцен, а щільністю соціальної тканини — системами спорідненості, кастами, ритуалами влади, які працюють як реальна антропологія, а не декоративний фон. Перша книга «Книг раксури», «Хмарні шляхи», вийшла 2011 року у видавництві Night Shade Books й започаткувала цикл із п'яти романів та двох збірок оповідань, що завершився романом «Гавані Сонця» (2017) і номінацією на «Г'юго» за найкращу серію 2018 року.
Перелом стався 2017 року, коли видавництво Tor.com Publishing випустило «Всі системи: небезпека» — компактну повість, написану, за словами самої Веллс, як експеримент із формою після років роботи над густими фентезійними романами. Успіх виявився миттєвим і тривалим: серія отримала «Г'юго» за найкращу серію 2021 року, а роман «Мережевий ефект» (2020) того ж 2021-го зібрав потрійну корону — «Неб'юлу» за 2020 рік, «Г'юго» і «Локус» за найкращий роман, ставши бестселером The New York Times. Показово, що Веллс після цього неодноразово сама відмовлялася від номінацій на «Г'юго» й «Неб'юлу» за пізніші тексти цього ж циклу («Втеча по телеметрії», 2021), пояснюючи це бажанням дати місце в шорт-листі іншим авторам, — жест, нетиповий для індустрії преміальних перегонів. 2022 року вона стала членкинею Техаської літературної зали слави, а 2023-го випустила «Короля відьом» — перший роман нової серії «Повсталий світ», номінований на «Неб'юлу», «Г'юго» і Всесвітню премію фентезі 2024 року й відзначений премією Locus.
Книги українською
Всі системи: небезпека
На віддаленій планеті команда науковців веде дослідження під наглядом вартового меха, що таємно зламав власний модуль контролю, здобувши автономію, — і про себе (але не вголос) називає себе «вбивцеботом». Найбільше на світі він хоче, щоб його лишили на самоті достатньо надовго, аби розібратися в собі й додивитися серіал «Sanctuary Moon»; але коли сусідня дослідницька експедиція раптово перестає виходити на зв'язок, саме йому доводиться з'ясовувати, що трапилося, ризикуючи розкрити людям, докторці Менса та її команді, свою справжню природу.
Українське видання «Жорж» (2023, 152 сторінки, переклад Анатолія та Катерини Пітиків за редакцією Романа Трифонова) відкрило цикл для української авдиторії. Варто чесно зазначити: частина українських читацьких відгуків (зокрема на Yakaboo) вказує на відчутні купюри в перекладі — зникнення цілих синтаксичних конструкцій порівняно з оригіналом, — деталь, яку варто знати перед покупкою, а не приховувати заради маркетингу.
Штучний стан
Вбивцебот вирушає до гірничодобувної станції РавіХайрал — місця давнього контракту, що закінчився різаниною, у якій, за власними уривчастими спогадами, він міг бути винним. Дорогою він знайомиться з дослідницьким транспортним кораблем із гострим аналітичним розумом, якому дає прізвисько «ДАТ» — і, як натякає сам жарт із оригіналу, краще не питати, що саме означає перша літера.
Українською повість вийшла 2023 року у «Жорж». Розслідування дає Вбивцеботу неоднозначну відповідь: масове вбивство справді сталося, але спричинене зовнішнім шкідливим кодом, а не його власною «поламаною» природою, — сюжетний хід, що вперше системно ставить питання не «чи небезпечний Вбивцебот», а «хто визначає межу його відповідальності за чужі рішення».
Нестандартний протокол
Вбивцебот прямує на планету Мілу поза межами Корпорейшн Рім, щоб зібрати докази незаконного видобутку прибульських артефактів корпорацією ҐрейКрис — антагоністом ще з першої повісті. Видаючи себе за консультанта з безпеки, він працює поруч із гуманоїдним ботом на ім'я Мікі, чия щира, позбавлена цинізму дружба з людською напарницею Абене бентежить Вбивцебота значно сильніше за будь-яку збройну сутичку.
Українською повість вийшла 2024 року у «Жорж». Загибель Мікі, що жертвує собою заради Абене, дає цій частині один із найвідвертіше емоційних епізодів усього циклу — контраст, який особливо помітний на тлі захисного цинізму, яким Вбивцебот прикриває власні реакції.
Стратегія відходу
Зібравши докази проти ҐрейКрис, Вбивцебот поспішає передати їх особисто докторці Менса — саме тоді, коли її захоплюють оперативники корпорації під час слухання, покликаного очистити її репутацію. Порятунок змушує Вбивцебота остаточно відмовитися від анонімності, яку він так ретельно оберігав протягом трьох попередніх частин.
Українською повість вийшла 2024 року у «Жорж», завершуючи первісну «четвірку» новел. Фінал важливий структурно: Менса свідомо лишає Вбивцеботу можливість знову піти, якщо він захоче, — деталь, яка перетворює всю арку не на історію про приборкання зброї, а на історію про добровільну згоду.
Мережевий ефект
Перший повноформатний роман циклу (видавництво Tor Books, 5 травня 2020 року): Вбивцебот, формально в контракті з Альянсом Збереження, супроводжує доньку докторки Менса, Амену, та групу дослідників, коли їхній корабель захоплює невідоме судно — яким, як з'ясовується, керує знайомий Вбивцеботу транспортний штучний інтелект, серйозно пошкоджений і небезпечно нестабільний.
Українською роман вийшов 2025 року у «Жорж». Саме ця книга принесла авторці найповніше визнання: «Неб'юлу» за 2020 рік, а 2021-го — водночас «Г'юго» й «Локус» за найкращий роман, тобто повний комплект трьох головних американських жанрових нагород за один текст — рідкісне досягнення навіть для лауреатів із набагато довшим стажем.
Книги раксури. Хмарні шляхи
Мун усе життя приховує, ким є насправді, — оборотнем, здатним перетворюватися на крилату істоту, сироту з лише уривчастими спогадами про власний народ. Він блукає між племенами «наземних» (groundlings), намагаючись зійти за свого, і щоразу його виганяють, щойно його справжня природа проявляється. Знайдений Стоуном, старим представником його ж виду, Мун дізнається, що належить до раксурів, і отримує запрошення до колонії Indigo Cloud, — ось тільки Стоун не одразу зізнається, що прибуття Муна порушить крихкий баланс влади в колонії, адже раксури як вид балансують на межі вимирання під тиском хижих перевертнів фел.
Українською роман переклала К. Корнієнко для видавництва «Жорж» (2025, 376 сторінок, серія «Книги раксури»). Це перша книга цілого пенталогічного циклу, і вже тут проявлена риса, яку критики й читачі відзначають неоднозначно: суспільство раксурів побудоване на жорсткій кастовій системі (королеви, консорти, воїни, мисливці) з примусовими шлюбними практиками, що частина рецензентів вважає дискомфортним матеріалом навіть на тлі захопливого світобудування, — вартий згадки нюанс, а не привід для замовчування.
Король відьом
Пробудження демона Кайстерона — Кая для друзів, «короля відьом» для ворогів — важке: майже рік свідомість пролежала замкненою в кришталевій труні на дні підводної гробниці. Вирвавшись на волю, Кай разом із давньою подругою, відьмою Зієді, вирушає на пошуки її дружини, маршалки Тайрен, яка безслідно зникла, — розслідування, що змушує сюжет постійно перемикатися між теперішнім і минулим, коли Кай десятиліттями раніше допомагав виборювати незалежність коаліції «Повсталий світ» від імперської Ієрархії.
Українською роман вийшов 2024 року у «Жорж» у перекладі С. Зубченка (416 сторінок, перша книга серії «Повсталий світ»). Книга номінувалася на «Неб'юлу» за 2023 рік, на «Г'юго» й Всесвітню премію фентезі за 2024-й і здобула премію Locus 2024 року в категорії найкращого фентезійного роману — хоча частина рецензентів (зокрема Berkeley Fiction Review) відзначала, що лінія «теперішнього» часу помітно поступається за напругою флешбековій сюжетній лінії війни, — критика, яку варто врахувати чесно поряд із нагородами.
Разом ці сім книжок показують письменницю, яка свідомо працює на межі двох, здавалося б, несумісних регістрів — камерної психологічної драми та масштабного світобудування — і в обох випадках повертається до одного питання: що лишається від особистості, коли зовнішній світ уже визначив, ким ти маєш бути. Читати їх варто саме в такому порядку — від компактної економності новел про Вбивцебота через ранній фентезійний досвід «Хмарних шляхів» до багатошарового «Короля відьом», — бо це не просто зручність для покупця, а видима еволюція одного авторського методу: будувати недовірливих, травмованих, функціонально нелюдських героїв так, щоб їхня людяність ставала очевидною не всупереч, а завдяки цій нелюдськості.
Твори Марти Веллс можна знайти в каталозі книгарні На Переломі.
