23 серпня 2015 року на 73-му Світовому конвенті наукової фантастики в Спокані «Проблема трьох тіл» отримала «Х'юго» за найкращий роман — і це був перший в історії премії випадок, коли нагороду забрав перекладний твір і перший азійський автор узагалі; список переможців того року вперше оголошував не ведучий церемонії, а космонавт із борту Міжнародної космічної станції у відеозверненні, і Лю Цисінь, який не полетів на церемонію особисто, за власним пізнішим зізнанням, шкодував про це роками. До того моменту він понад чверть століття писав фантастику, працюючи інженером-комп'ютерником на електростанції в провінції Шаньсі, — і саме цей проміжок між нічними змінами за пультом керування турбінами й нагородою, яку сьогодні називають фантастичним «Нобелем», і є найточнішою короткою біографією автора трилогії «Пам'ять про минуле Землі».
Українською всі три романи циклу — «Проблема трьох тіл» (2017), «Темний ліс» (2019) і «Вічне життя Смерті» (2021) — вийшли у видавництві BookChef в перекладі Євгена Ширіноса безпосередньо з китайської, а не через проміжну англійську чи російську версію, що для творів такого обсягу (432, 704 і 816 сторінок відповідно) є нетривіальною перекладацькою роботою. Світовий наклад лише першого роману перевищив три мільйони англомовних примірників і тридцять мільйонів по всьому світу; трилогія стала першим системним експортом китайської наукової фантастики на західний ринок, а сам Лю Цисінь — автором, чиє ім'я асоціюється з жанром «твердої» НФ так само стійко, як ім'я Артура Кларка, якого він сам публічно називає головним літературним орієнтиром свого дитинства.
Кар'єра до «Проблеми трьох тіл»
Лю Цисінь народився 23 червня 1963 року в Пекіні, у родині, де батько працював у Пекінському вугільному проєктному інституті, а мати була демобілізованою військовослужбовицею. З початком Культурної революції батьків із «неблагонадійним» біографічним тлом відрядили на шахти в Янцюань, провінція Шаньсі, а самого Лю Цисіня в найнебезпечніший період «насильницьких чисток» на деякий час відправили до родинного дому в повіті Лошань, провінція Хенань, — подалі від хаосу в промислових містах. Одного вечора, коли йому було сім років, він приєднався до натовпу людей, які збиралися біля ставка й схвильовано вдивлялися в нічне небо: 25 квітня 1970 року Китай запустив свій перший штучний супутник «Дунфан Хун-1», і саме цю дату Лю Цисінь у пізніших інтерв'ю незмінно називає першим усвідомленим імпульсом до фантастики.
У старших класах школи № 1 міста Янцюань він прочитав «2001: Космічну одіссею» Артура Кларка — і, за його власними словами, відчув, що народжений саме для наукової фантастики; 1978 року, коли вийшла повість Є Юнле «Мандри Дядька Кмітливого в майбутньому» — один із перших помітних творів НФ, написаних китайцем для китайців, — юний Лю Цисінь уперше спробував писати сам, побачивши, що жанр, який він любив, не є виключно чужою, перекладною територією. 1981 року він закінчив школу й вступив до Хуабейського університету водних ресурсів та електроенергетики за спеціальністю «гідроенергетика», а 1985-го, отримавши диплом, влаштувався інженером-програмістом на електростанції Няньцзигуань у Шаньсі — посаду, яку обіймав понад два десятиліття, паралельно пишучи прозу вечорами та вночі.
Дебютне оповідання «Пісня кита» вийшло друком у червні 1999 року; услід за ним Лю Цисінь дев'ять років поспіль, із 1999 по 2006-й, здобував китайську премію «Галактика» (Іньхе) — найпрестижнішу національну відзнаку в жанрі, свого роду китайський аналог «Х'юго», — показник настільки стабільної продуктивності, який у західній фантастиці того періоду не мав прямих аналогів. 2010 року він отримав літературну премію імені Чжао Шулі, а роман «Вічне життя Смерті» ще до появи в перекладі 2011 року увійшов до трійки найкращих романів року за версією китайського літературного часопису «Дандай» («Сучасність») — визнання, що вийшло за межі жанрової спільноти задовго до того, як про Лю Цисіня почули на Заході. Лише після міжнародного успіху трилогії він остаточно залишив електростанцію, щоб писати повний робочий день; сьогодні він член Спілки письменників Китаю, дев'ятого скликання Всекитайського комітету Народної політичної консультативної ради, а також заступник голови Спілки письменників провінції Шаньсі.
Книги українською
Проблема трьох тіл
Роман веде дві паралельні лінії: у роки Культурної революції астрофізикиня Є Веньцзє на власні очі бачить, як хунвейбіни на «сеансі боротьби» забивають до смерті її батька, фізика-професора, після чого саму її, репресовану й позбавлену перспектив, відправляють на таємну військову базу «Червоний берег» — об'єкт, офіційно призначений для пошуку позаземного розуму. У сучасності нанотехнолог Ван Мяо розслідує серію загадкових самогубств видатних фізиків і натрапляє на віртуальну гру «Три тіла», яка ховає симуляцію цивілізації трисоляріан — розумних істот із системи трьох сонць, чиї непередбачувані орбіти прирікають їхній світ на почергові епохи хаосу й стабільності, змушуючи шукати новий дім.
Українською роман вийшов 2017 року у BookChef (432 сторінки, переклад Євгена Ширіноса безпосередньо з китайської). Саме ця книга принесла авторові «Х'юго» за найкращий роман 2015 року — першу в історії премії нагороду перекладному твору — і премію Курда Ласвіца за найкращий іноземний твір 2017-го в Німеччині. У китайському виданні роман вийшов 2008 року у видавництві Chongqing Press, після серіалізації в журналі «Кехуань шицзє» («Світ наукової фантастики») протягом травня–грудня 2006-го, — деталь, яка нагадує, що навіть головний бестселер сучасної китайської літератури починався як журнальна публікація, а не одразу як книжковий проєкт.
Темний ліс
Довідавшись про здатність трисоляріанських «софонів» — розгорнутих у додаткові виміри протонів-суперкомп'ютерів — стежити буквально за всім, крім людських думок, людство запускає проєкт «Охоронці стіни»: чотирьох стратегів наділяють необмеженими ресурсами й повною свободою дій, покладаючись на те, що їхні справжні плани залишаться таємницею навіть для всюдисущих софонів, оскільки ті не можуть читати думки. Один із чотирьох — астроном Ло Цзі, натхненний свого часу розмовою з Є Веньцзє, — розробляє царину «космічної соціології»: дисципліну, що виводить із двох аксіом (виживання — головна мета цивілізації; ресурси Всесвіту скінченні) моторошну «гіпотезу темного лісу», за якою будь-яка цивілізація, що виявляє себе, ризикує бути знищеною тим, хто почув її першим.
Український переклад Євгена Ширіноса вийшов 2019 року у BookChef (704 сторінки). В оригіналі роман «Хеі'ань Сенлінь» видали в Китаї того ж 2008-го, що й перший том; англійською його перекладав не Кен Лю, а інший перекладач, Джоел Мартінсен, — деталь, яку варто знати, бо саме цим пояснюється помітна стилістична відмінність голосу другого тому порівняно з першим і третім навіть у західних виданнях.
Вічне життя Смерті
Інженерка космічних систем Чен Сінь стає новою «Тримачкою меча» — людиною, що має право активувати механізм гарантованого взаємного знищення, який роками стримує трисоляріанську загрозу за принципом темного лісу. Роман охоплює тисячоліття: людство переживає добу стримування, добу трансляції в перекручений хаотичний вимір, спроби втечі на кораблях-ковчегах і зіткнення з силами, для яких і люди, і трисоляріани є однаково незначними, — а сама смерть, за метафорою, винесеною в назву, лишається єдиним по-справжньому вічним орієнтиром, до якого рано чи пізно приходить кожна лінія сюжету.
Українською роман вийшов 2021 року у BookChef (816 сторінок, переклад Євгена Ширіноса); у Китаї «Смерть безсмертна» видали 2010-го, англійською — знову в перекладі Кена Лю, 2016-го. Саме за цей роман 2017 року Лю Цисінь отримав премію «Локус» за найкращий науково-фантастичний роман, хоча на «Х'юго» того ж року книжка лише номінувалася, поступившись «Воротам обеліска» Н. К. Джемісін, — факт, який варто називати чесно, а не замовчувати заради враження безальтернативного тріумфу.
Разом три томи «Пам'яті про минуле Землі» — не просто послідовне нарощування масштабу, а зміна оптики під кожен конкретний науковий і моральний аргумент: перший роман працює на рівні окремої людини й одного відкриття, другий переводить логіку виживання на рівень цивілізації через «гіпотезу темного лісу», а третій розтягує ту саму логіку на мільярди років і кілька вимірів простору. Читати їх варто саме в такому порядку не лише хронологічно, а й тому, що кожна наступна книга буквально спирається на термінологічний апарат, вигаданий у попередній, — «софони», «охоронці стіни», «космічна соціологія», «тримачка меча» — і без цього словника фінальний том втрачає добру половину інтелектуальної ваги, яку Лю Цисінь у нього закладав.
Твори Лю Цисіня можна знайти в каталозі книгарні На Переломі.
