Ім'я «Аня Берґман» на обкладинках з'явилося лише 2023 року, але людина, що стоїть за ним, до того моменту вже майже тридцять років заробляла на життя письмом — під іменем Ноель Гаррісон вона встигла випустити дванадцять романів і кілька п'єс, а під ще одним псевдонімом, Іві Блейк, написала трилогію «Валентина», що потрапила до списку бестселерів німецького журналу Der Spiegel 2013 року. «Аня Берґман» — не маркетинговий хід видавництва і не спроба почати кар'єру з чистого аркуша: це ім'я, обране авторкою свідомо для нового творчого етапу, коли після десятиліть сімейних саг та любовних історій вона звернулася до архівних судових свідчень норвезьких процесів над відьмами й вирішила, що ця тема заслуговує на окремий, чіткіше окреслений авторський голос.
Дебютний роман під новим іменем, «Відьми з Варде», видавництво Manilla Press (імпринт Bonnier Books UK) придбало у квітні 2022 року одразу за контрактом на дві книги — рішення, що виявилося виправданим: після виходу 5 січня 2023 року роман отримав від The Sunday Times статус «Історичної книги місяця», увійшов до довгого списку найкращих історичних романів 2023 року за версією цього ж видання і потрапив до короткого списку премії Kerry Group Irish Novel of the Year 2023. Другий роман контракту, «Ворожка на таро з Версалю», вийшов 19 червня 2025 року і за сюжетною логікою є цілком самостійною історією: він переносить дію з арктичної Норвегії XVII століття до охопленого терором революційного Парижа, зберігаючи при цьому впізнавану авторську формулу — жінку з надприродним даром, чиє життя опиняється в епіцентрі історичної катастрофи.
Кар'єра до псевдоніма
Ноель Гаррісон народилася в Лондоні в 1960-х роках у родині ірландської матері й провела дитинство в англійських графствах — Сурреї, Котсволдсі, Беркширі та Бакінгемширі, — де її мати працювала економкою. На початку 1990-х вона почала писати п'єси, а 1991 року переїхала до Дубліна, де невдовзі заснувала театральну компанію Aurora, що об'єднувала акторів, художників, режисерів і музикантів; за роки роботи в театрі Гаррісон написала щонайменше п'ять п'єс, включно з «Northern Landscapes», «Black Virgin», «Runaway Wife» та пізнішою «Witches' Gets», яку 2019 року показали на едінбурзькому фестивалі Cymera та фестивалі Audacious Women при повних залах. 1997 року, незадовго до народження сина, вона переїхала з партнером до ірландських мідлендів — регіону боліт, лісів і озер, похмура атмосфера якого прямо надихнула її дебютний роман «Beatrice» (2004), що одразу став бестселером в Ірландії.
Після «Beatrice» Гаррісон випустила під власним іменем ще щонайменше десяток романів — серед них «A Small Part of Me» (2005), «I Remember» (2008), «The Adulteress» (2009), «The Secret Loves of Julia Caesar» (2009), «The Gravity of Love» (2018), «The Island Girls» (2020), «The Boatman's Wife» (2021), «The Girl Across the Sea» (2021), «The Last Summer in Ireland» (2022) та «The Man I Can't Forgive» (2024); загалом її прозу переклали більш як тринадцятьма мовами. Паралельно, під псевдонімом Іві Блейк, вона написала трилогію «Валентина» про кілька поколінь жінок однієї родини, що 2013 року потрапила до списку бестселерів Der Spiegel — це вже другий творчий псевдонім письменниці до появи Ані Берґман, і саме цей досвід пояснює, чому перехід до нового імені відбувся без вагань: для Гаррісон різні письменницькі псевдоніми завжди слугували способом сигналізувати читачеві зміну жанрового регістру. 2014 року вона стала однією з 56 ірландських авторів, чиї тексти увійшли до антології та виставки Ірландської національної галереї «Lines of Vision: Irish Writers on Art», виданої Thames & Hudson.
Роки, проведені у Норвегії — вона жила в Бергені, — стали прямим джерелом матеріалу для майбутньої «Аня Берґман»: саме там письменниця відвідала меморіал Стейльнесет, встановлений на честь жертв полювання на відьом 1662–1663 років у Варде — інсталяцію, створену скульпторкою Луїз Буржуа та архітектором Петером Цумтором. Захопившись судовими протоколами процесів і фольклором норвезької Півночі, вона згодом переїхала до Единбурга, де захистила докторський ступінь із творчого письма в Единбурзькому університеті Напір на матеріалі власних опублікованих текстів про «відьомську» літературу, а нині керує програмою глобальної онлайн-магістратури з жанрової прози в цьому ж університеті. Саме поєднання наукового дослідження історії полювань на відьом із тридцятирічним особистим досвідом професійного тлумачення карт таро — факт, який сама письменниця підкреслює в кожному інтерв'ю, — і сформувало той специфічний, майже етнографічний підхід до містики, що відрізняє прозу Ані Берґман від типового історичного фентезі.
Книги українською
Відьми з Варде
Назва: Відьми з Варде
Автор: Аня Берґман
Видавництво: Рідна мова
Рік виходу оригіналу: 2023
Рік виходу українською: 2025
Жанр: Історичний роман
ЗАБРАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ ДОДОМУДія розгортається 1662 року в рибальському селищі Еккерей на півострові Варангер, де вдова рибалки Зіґрі Сіґвальдсдаттер, зламана смертю чоловіка й сина Акселя, заводить роман із сином заможного купця Генріхом Брасчесом — необережність, що за тогочасними мірками прирівнюється до відьомства. Коли зв'язок розкривають, Зіґрі відправляють до фортеці на острові Варде чекати суду, а її шістнадцятирічна донька Інґеборґ вирушає в небезпечну подорож дикою природою, щоб урятувати матір; супутницею їй стає Марен — дівчина, чия власна мати була спалена як відьма, і чия дика, непокірна вдача дає Інґеборґ сміливість іти далі. Третя сюжетна лінія належить Анні Родіус, колишній фаворитці данського короля, засланій до Варде в неласці, — персонажці, що уособлює цілком інший тип жіночої стратегії виживання: не солідарність, а холодний політичний розрахунок. В основі роману лежать реальні судові протоколи: за зиму 1662–1663 років у Варде засудили двадцять жінок, вісімнадцять із яких спалили живцем, а двох закатували на смерть під час допитів.
Українське видання від «Рідної мови» вийшло 2025 року, 512 сторінок у твердій палітурці. В оригіналі роман опублікувало видавництво Manilla Press 5 січня 2023 року, і вже за кілька місяців він отримав статус «Історичної книги місяця» від The Sunday Times, а восени того ж року потрапив до короткого списку ірландської премії Kerry Group Irish Novel of the Year. Письменниця Кіран Міллвуд Гарґрейв, авторка роману «The Mercies» на ту саму тему полювань на відьом у Варде, описала книгу як історію «боротьби трьох жінок за виживання в часи божевілля» — точна характеристика того, як Берґман свідомо уникає єдиної героїні-рятівниці, натомість показуючи три категорично різні жіночі стратегії відповіді на систему, спроєктовану знищувати «незручних» жінок.
Ворожка на таро з Версалю
Назва: Ворожка на таро з Версалю
Автор: Аня Берґман
Видавництво: Рідна мова
Рік виходу оригіналу: 2025
Рік виходу українською: 2025
Жанр: Історичне фентезі
ЗАБРАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ ДОДОМУНа початку Французької революції, коли вулицями Парижа опановує терор, юна Марі-Анна-Аделаїда Ленорман — постать не вигадана, а цілком історична, — заробляє на життя тлумаченням карт таро для будь-кого, хто готовий платити: до неї приходять і роялісти, і радикальні революціонери на кшталт Робесп'єра, Марата та Сен-Жюста. Ленорман зберігає особисту відданість Марії-Антуанетті та дофіну, хоча карти вже показали їй долю королеви, і тепер вона мусить подбати, щоб та сама доля не спіткала її. Сюжет ускладнюється появою Кейт, ірландської посудомийки, що приїхала до Парижа за коханою людиною і володіє дзеркальним даром — вона читає не майбутнє, а минуле людей. Між жінками виникає інтенсивний, майже електричний зв'язок, але Кейт приховує таємницю, пов'язану з рухом об'єднаних ірландців у Парижі — політичною мережею, що зрештою призведе до французького вторгнення в Ірландію під час повстання 1798 року.
Українською роман вийшов 2025 року у видавництві «Рідна мова», 520 сторінок, твердою обкладинкою — тобто практично одразу за виходом англомовного оригіналу від Manilla Press 19 червня 2025 року (480 сторінок у твердій обкладинці). Реальна Марі-Анна Ленорман — фігура добре задокументована істориками: сирота з нормандського монастиря, що згодом стала найзатребуванішою ворожкою не лише революційного Парижа, а й версальського двору, і саме ця біографічна дуга «від сирітського притулку до салону, куди приходили за пророцтвами вожді революції», а не вигадана магічна система, становить документальний кістяк роману. Авторка поєднує добре відому французьку сюжетну лінію з менш відомою широкому читачеві історією руху об'єднаних ірландців у Парижі 1790-х років — тему, яка прямо продовжує дослідницький інтерес Берґман до жіночих голосів на маргінесах великих історичних наративів, цього разу перенесений із заполярної Норвегії до вирує кров'ю Європи доби революцій.
Дві книги, які об'єднує спільний авторський метод, документують не так еволюцію стилю Ані Берґман, як послідовність її дослідницького проєкту: спершу арктичні судові протоколи Варде, потім паризькі архіви революційної доби й біографія реальної ворожки версальського двору — і в обох випадках у центрі опиняється не одна ідеалізована героїня, а мережа жінок із конфліктними стратегіями виживання, від колективної солідарності до холодного політичного розрахунку. Для авторки, що прийшла до історичної прози про відьом і ворожок лише на шостому десятку своєї письменницької кар'єри, після дванадцяти романів під іншими іменами, це радше не пізній творчий поворот, а логічне поєднання дослідницької докторської роботи з тридцятирічним особистим досвідом читання карт таро — синтез, який навряд чи міг статися без багаторічної письменницької дисципліни, напрацьованої задовго до появи імені «Аня Берґман» на обкладинці.
Книги Ані Берґман можна знайти в каталозі книгарні На Переломі.
