Світлана Володимирівна Тараторіна родом із Криму — обставина, яку вона сама називає ключовою для розуміння свого другого роману, і яку варто знати перед тим, як братися за її прозу взагалі. До того як стати письменницею, Тараторіна багато років працювала журналісткою, політтехнологинею та фахівчинею з масових комунікацій — професія, що привчає бачити текст не як самовираження, а як інструмент точного впливу на аудиторію; згодом, 2022–2023 років, вона обіймала посаду директорки з комунікацій видавництва Vivat, тобто дивилася на книговидання не лише як авторка, а й зсередини видавничої машини.
Літературну кар'єру вона починала не з роману, а з малої прози: перемагала на конкурсах фантастичного оповідання від літературного об'єднання "Зоряна фортеця" та журналу "Стос" (спеціалізувався на макабричних, тобто моторошних сюжетах), здобула відзнаку на фестивалі фантастичного оповідання "Брама". Саме ця школа короткої форми — де кожна деталь мусить працювати на обмеженому просторі тексту — помітна і в її романах: обидві її великі книжки супроводжуються словниками вигаданої термінології та історичними коментарями на полях, ніби авторка й у великій формі не втрачає звички дбати про те, щоб жоден вигаданий термін не завис непоясненим.
Кар'єра до літературного визнання
Перелом стався 2018 року, коли рукопис її дебютного роману "Лазарус" переміг на літературному конкурсі видавничої групи КМ-Букс у номінації "Література для дорослих" — саме ця перемога, а не самостійне звернення до видавництва, і відкрила книжці шлях до друку. Успіх виявився не одноразовим: "Лазарус" здобув премію "ЛітАкцент року" 2018-го в номінації "Проза", отримав спеціальну відзнаку директорки Українського інституту книги на LvivBookForum, увійшов до довгого списку літературної премії "Книга року ВВС — 2019" і до списку "10 найважливіших книжок 2018 року" за версією журналу The Village, а фензін "Світ Фентезі" визнав його книжкою року. 2019-го Тараторіна отримала нагороду Chrysalis Award від Європейського товариства наукової фантастики (ESFS) саме в категорії найкращого дебюту, а журнал "Фокус" включив її до рейтингу 25 найбільш згадуваних українських письменників 2018 року.
Паралельно з фантастикою Тараторіна працювала в жанрах, які на позір не мають нічого спільного з містичним детективом: написала художню біографію Марії Примаченко для дітей "Оця Марія звірів малювала" (2020) і створила сценарій мальопису "Звуки миру" про підлітків з прифронтових територій Донбасу — проєкт, що вимагав зовсім іншої, документальної точності письма. Ця здатність перемикатися між регістрами — від дитячої освітньої літератури до воєнної документалістики підлітків і назад до містичного альтернативно-історичного детективу — і пояснює, чому кожен наступний роман Тараторіної супроводжується не просто художнім текстом, а апаратом коментарів: авторка звикла працювати з матеріалом, який читачеві потрібно пояснювати, а не лише переживати емоційно.
Другий роман, "Дім солі", вона почала писати 2016 року з болю за анексований 2014-го Крим; за її власним свідченням, перша версія тексту називалася "Той, що стоїть за вікном" і не мала ні кримськотатарської міфології, ні постапокаліптичного сетингу — обидва ці шари з'явилися вже в другій редакції, коли авторка усвідомила, що "у 2016 я вже не могла по-іншому відчувати Крим. Лише як занедбану, зраджену, сплюндровану землю, яка обов'язково має помститися". Символічно, що фінальну крапку в тексті вона поставила 24 лютого 2022 року — того самого дня, коли почалося повномасштабне вторгнення; ця дата зафіксована в післямові до роману.
Ключові книги українською
Дім солі
Дія роману розгортається на вигаданому континенті Кіммерик — прозорій алегорії Криму, — який знищила катастрофа нез'ясованого походження під назвою "Спалахи"; ті мешканці, кому вдалося вижити, стали "засоленими" — фізично трансформованою постапокаліптичною спільнотою. Зі станції "Мати Вітрів" за світом, що повільно вмирає, наглядають "Старші Брати" — божество у вигляді дволикої істоти, у якому неважко впізнати ще одну алегорію, цього разу вже імперського сусіда України. Головний герой, Талавір, вирушає до місцевості Дешта розслідувати вбивство і знайти "Золоту Колиску" — таємничу зброю, розроблену вченим на ім'я Мамай; за сюжетом стоїть вибір, чи готовий герой повернутися назад під владу "Старших", чи піти власним шляхом.
Роман відкрито й щедро вплітає кримськотатарську міфологію та історичні алюзії на реальні події початку XX століття в Криму — у виданні є словник вигаданих термінів та історичні коментарі на полях, які допомагають орієнтуватися в цьому синтетичному світі навіть читачам, геть не знайомим із кримським фольклором. Епіграфом до тексту стали рядки Катерини Калитко "Великий південь солі...", а слоган на обкладинці — "Крим повернеться додому" — прямо задає політичний, а не лише жанровий, горизонт прочитання. Книжку перекладено польською та азербайджанською мовами; сама авторка визначає постапокаліптику як "найоптимістичніший жанр фантастики", оскільки це історія про людей, які вже пережили кінець світу — а отже, найгірше позаду.
Лазарус
Дія дебютного роману відбувається в Києві 1913 року, де люди вільно співіснують із "нечистю" — упирями, чортами, перевертнями, лісовиками, польовиками й водяниками; авторка навіть подає на початку книжки тристорінковий перелік персонажів із поясненням, до якого виду кожен належить. Головний герой — Олександр Петрович Тюрин, "чиновник з особливих доручень, підполковник, вид: homo sapiens", тобто слідчий, що спеціалізується саме на злочинах за участю надприродних істот; розслідування, які він веде, регулярно закінчуються для нього не найкращим чином, а сюжет побудований на низці таких справ, що поступово розкривають більшу змову.
Текст свідомо змішує кілька літературних традицій — від алюзій на Києво-Печерський патерик до прямих перегуків із "Небудь-де" Ніла Ґеймана, — і рецензенти окремо відзначали кінематографічність окремих сцен, що виникають "чіткими картинками в голові". "Лазарус" — не поодинокий текст, а перша частина серії: після успіху 2018 року в КМ-Букс видавництво Vivat перевидало роман 2023-го під тією самою назвою вже як книгу 1 циклу, а роман перекладено польською мовою (переклад Івони Чаплі) для нішевого польського видавництва Stalker Books.
Змій
"Лазарус. Змій" — друга книга серії, дія якої переносить читача в буремний 1917 рік: Тюрин отримав підвищення і намагається облаштувати нормальне життя, аж поки над Деміївкою (нині — район Києва) не піднімається стовп диму, що знову втягує його в розслідування. За словами самої авторки, продовження спершу не планувалося: саме читацька прихильність до трьох головних персонажів — Олександра Тюрина, Василини Айвс і Парфентія Топчія — переконала її повернутися у вигаданий сетинг. У центрі сюжету — випробування Межі (кордону між світом людей і світом нечисті) на міцність через любов, дружбу, давніх богів і політичні інтриги революційного року, а фінальна інтрига обертається навколо питання, чи справді повернеться легендарний Змій.
Обсяг видання — 608 сторінок, ілюстрації Єлизавети Варави, видавництво Vivat; як і дебютний роман, текст супроводжується довідковим апаратом — "Словником нечисті", де авторка систематизує надприродних істот з міфів і легенд, включно із зооморфами, потерчатами і навіть татарськими лісовими духами, розширюючи міфологічну палітру порівняно з першою книгою. 1917 рік як тло сюжету дає авторці змогу прямо працювати з історичним матеріалом революційного Києва, не перетворюючи текст на чисту фантастику, а зберігаючи ту саму гібридну формулу "ретродетектив плюс містика", що зробила "Лазаруса" помітним явищем у 2018-му.
Разом ці три тексти складають не розрізнену бібліографію, а послідовний авторський проєкт: історична Україна початку XX століття (Лазарус, Змій) і алегоричний постапокаліптичний Крим (Дім солі) виявляються двома гранями одного письменницького питання — як міфологія й пам'ять місця виживають під тиском імперської присутності та катастрофи. Тараторіна послідовно уникає прямої публіцистики, натомість ховаючи політичне висловлювання в структуру жанру — детективну інтригу чи постапокаліптичний квест, — і саме тому критики й журі премій одностайно відзначають у її текстах не так фантастичний антураж, як точність історичної й міфологічної деталі, якою вона підпирає кожен вигаданий світ.
Твори Світлани Тараторіної можна знайти в каталозі книгарні На Переломі.
