1955 року, під час ділового перельоту через Канаду, колишній льотчик-винищувач часів Другої світової Артур Гейлі почав уявляти собі найгірший можливий сценарій: що станеться, якщо і пілот, і другий пілот раптово втратять здатність керувати літаком, а посадити машину доведеться йому самому — цивільному пасажиру з давно застарілими навичками винищувальної авіації. За шість вечорів і два вихідні ця фантазія перетворилася на телевізійну п'єсу «Flight into Danger», яку в квітні 1956 року купила й показала канадська телерадіомовна компанія CBC. Саме цей текст, розширений і перероблений, ліг в основу пізнішого роману «Аеропорт» (1968) — а сам первісний сюжет про знерухомлений екіпаж 1957 року вже встиг стати повнометражним фільмом «Zero Hour!» з Дейною Ендрюсом, Ліндою Дарнелл і Стерлінгом Гейденом, — саме цю стрічку, а не пізніший блокбастер «Аеропорт», пародіює культова комедія «Аеропорт!!» (Airplane!, 1980), яку сам Гейлі, за власним неодноразовим зізнанням, дуже любив.
Українською наразі вийшло шість романів Гейлі — усі у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» в серії «КультRead»: «Готель» (1965), «Міняйли» (1975), «Остаточний діагноз» (1959), «Аеропорт» (1968), «Вечірні новини» (1990) і «Детектив» (1997). Сукупний світовий наклад його одинадцяти романів, за оцінкою самого видавництва, перевищив 170 мільйонів примірників — цифра, яка робить Гейлі одним із найтиражованіших авторів популярної прози XX століття, хоча критики (зокрема російський літературознавець Микола Пальцев у передмові до одного з видань «Аеропорту») здебільшого зверталися до нього не як до стиліста, а як до майстра «документальної белетристики»: кожен роман — це рік дослідницької роботи, десятки інтерв'ю з фахівцями конкретної галузі та сюжет, побудований так, щоб система (готель, лікарня, банк, аеропорт) сама ставала повноцінним персонажем поряд із людьми.
Кар'єра до перших бестселерів
Артур Фредерік Гейлі народився 5 квітня 1920 року в Лутоні, графство Бедфордшир, у родині фабричного робітника Джорджа Веллінгтона Гейлі та його дружини Елзі Мері (уродженої Райт). Родина не мала грошей на освіту — Гейлі покинув школу в чотирнадцять років і кілька років працював клерком і посильним у Лондоні. 1939 року, з початком війни, він вступив до Королівських повітряних сил Великої Британії; служив пілотом у Європі, на Близькому й Далекому Сході, дослужився до звання флайт-лейтенанта і певний час був редактором внутрішнього видання ВПС — досвід, що згодом придасться, коли доведеться поєднувати сюжет із документальною точністю. Демобілізувався він лише 1947 року.
Того ж 1947-го, розчарований повоєнним лейбористським урядом Британії, Гейлі емігрував до Канади й оселився в Торонто, де перепробував кілька професій — нерухомість, продажі, реклама, — перш ніж отримав посаду помічника редактора, а згодом редактора галузевого журналу «Bus and Truck Transport» видавництва Maclean-Hunter (1947–1953), а далі — менеджера з просування продажів у компанії Trailmobile Canada (1953–1956). 1952 року він отримав канадське громадянство, зберігши й британське. Саме на цій посаді в транспортній галузі, а не в літературних колах, і сформувався його метод: не вигадувати індустрію, а місяцями вивчати її зсередини, перш ніж написати про неї хоч рядок.
Професійна письменницька кар'єра почалася 1955 року з телеп'єси «Flight into Danger», а вже 1957-го він адаптував свою іншу телеп'єсу — «No Deadly Medicine» для антології Studio One (з Лі Дж. Коббом, Вільямом Шетнером і Джеймсом Бродеріком у ролях) — за яку отримав номінацію на премію «Еммі». Видавництво Doubleday, побачивши потенціал, замовило йому перетворити цей телевізійний сюжет на роман — так 1959 року з'явився «Остаточний діагноз», перший опублікований роман Гейлі, який Літературна гільдія Америки (Literary Guild of America) відібрала як книжку місяця. Далі був «У вищих колах» (1962) про політичне життя Оттави, а тоді — «Готель» (1965), що втримався в списках бестселерів рік поспіль, і «Аеропорт» (1968), який тридцять тижнів очолював список бестселерів The New York Times і остаточно зробив Гейлі одним із найкомерційніше успішних авторів свого покоління. 1979 року, оголосивши про вихід на пенсію, він дізнався про серйозну хворобу серця й переніс потрійне шунтування; саме дружина Шейла, побачивши, як операція повернула йому енергію, порадила писати далі — так з'явилися «Сильнодіючі ліки» (1984), а по шестирічній паузі — «Вечірні новини» (1990) і, зрештою, «Детектив» (1997), останній роман письменника. Помер Артур Гейлі 24 листопада 2004 року на Багамських островах, у Лайфорд-Кей, від наслідків інсульту.
Книги українською
Готель
Готель «Сент-Ґреґорі» в Новому Орлеані переживає фінансову кризу, і його власник Воррен Трент — разом із генеральним директором Пітером Макдермоттом та особистою асистенткою Трента Крістін — мусить одночасно рятувати заклад від банкрутства й тримати під контролем цілу низку паралельних криз: крадіжку в номерах, расову дискримінацію постояльця, шантаж і моторошний нічний інцидент за участю подружжя британських аристократів, які намагаються приховати наїзд зі смертельними наслідками.
Українською роман вийшов 2017 року в КСД (528 сторінок, переклад Мара Пінчевського та Олександри Гординчук, серія «КультRead»). «Готель» 1967 року екранізувала студія Warner Bros. (з Роддом Тейлором і Кетрін Спаак), а сам роман втримався в списках бестселерів цілий рік — саме він остаточно закріпив за Гейлі формулу, яку він потім відтворював у кожній наступній книзі: закрита інституція, кілька паралельних сюжетних ліній і криза, що стискається до кількох діб.
Міняйли
Бен Розеллі, президент банку First Mercantile American і онук його засновника, оголошує колегам, що вмирає, — і оскільки прямих спадкоємців немає, боротьба за крісло президента розгортається між двома віцепрезидентами: Роско Гейвордом, який два десятиліття вибудовував кар'єру всередині консервативної банківської культури й готовий на компроміси заради посади, та Алексом Вандервортом, вихідцем із Федеральної резервної системи, що обстоює соціально відповідальну модель зростання банку. Паралельно викриття фальшивих банкнот і шахрайства з кредитними картками загрожує самому існуванню банку.
Українською роман вийшов 2025 року в КСД (серія «КультRead»). Британський критик Філіп Хеншер у рецензії для The Guardian описав книжку сухо, але влучно — «шаблонна, вульгарна й геть неможливо відірватися» (cliched, lurid and utterly absorbing) — формулювання, яке варто цитувати чесно, оскільки воно точно передає парадокс усієї прози Гейлі: передбачуваність сюжетної механіки, що аж ніяк не заважає читацькому азарту. 1976 року NBC екранізувала роман як мінісеріал під керівництвом режисера Боріса Саґала.
Остаточний діагноз
У лікарні «Три графства» в вигаданому Берлінгтоні, штат Пенсільванія, новий голова медичної ради, хірург Кент О'Доннелл (випускник Гарварда), стикається з найбільшим викликом свого призначення — літнім завідувачем патологоанатомічного відділення доктором Джо Пірсоном, чиї діагностичні методи безнадійно застаріли, але звільнити якого лікарня не наважується, бо ризикує втратити фінансову підтримку впливового благодійника, пов'язаного з родиною Пірсона.
Це перший опублікований роман Гейлі (1959) — виріс він із телеп'єси «No Deadly Medicine» (1957), за яку автор отримав номінацію на «Еммі»; саме Doubleday замовило перетворити сюжет на прозу. Українською роман вийшов лише 2024 року в КСД (448 сторінок, переклад В. Ракуленка) — тобто через шістдесят п'ять років після оригіналу, значно пізніше за пізніші романи Гейлі, які встигли дійти до українського читача раніше. Кіноверсія «Молоді лікарі» (United Artists, 1961, реж. Філ Карлсон, у головних ролях Фредрік Марч і Бен Ґаззара) залишається однією з ранніх і менш відомих екранізацій Гейлі.
Аеропорт
Генеральний директор вигаданого чиказького аеропорту Лінкольн Мел Бейкерсфелд бореться одночасно на двох фронтах: удома руйнується шлюб із дружиною Сінді, яка прагне соціального успіху в чиказькому вищому світі, а на роботі снігова буря паралізує аеропорт і блокує одну зі злітно-посадкових смуг застряглим «Боїнгом-707». Кульмінація настає, коли на борту одного з рейсів вибухає саморобний вибуховий пристрій, який пронесла на літак людина, що прагне інсценувати власну смерть заради страхових виплат, — після чого пілот мусить посадити пошкоджений літак на надто коротку смугу.
Українською роман вийшов 2018 року в КСД (544 сторінки, переклад Володимира Куча). «Аеропорт» тридцять тижнів очолював список бестселерів The New York Times, а екранізація Universal Pictures 1970 року (з Бертом Ланкастером і Дін Мартіном) породила цілу франшизу сиквелів; сам сюжет про врятування літака з недієздатним екіпажем Гейлі вигадав ще 1955-го, і саме він, у формі оригінальної телеп'єси, а не роману, і став об'єктом пародії в комедії «Аеропорт!!».
Вечірні новини
Ведучого телеканалу CBA Кроуфорда Слоуна змушують пережити власний найгірший репортаж: його дружину Джессіку, малого сина Нікі та батька Ангуса викрадає угруповання, пов'язане одразу з колумбійським медельїнським картелем і перуанською маоїстською партизанською організацією «Сендеро Луміносо» («Сяючий шлях»), на чолі з найманим терористом на ім'я Мігель; заручників у труннах-саркофагах контрабандою вивозять до перуанських джунглів. Розслідування веде колишній суперник Слоуна й давній коханець Джессіки, репортер Гаррі Партрідж.
Українською роман вийшов 2026 року в КСД. Це перший роман Гейлі за шість років паузи після «Сильнодіючих ліків» (1984) — критики того часу (зокрема Publishers Weekly) відзначали, що після повільного початку сюжет розганяється й тримає напругу, хоча персонажі-терористи здалися рецензентам дещо картонними — деталь, яку варто врахувати чесно, бо навіть найкомерційніші романи Гейлі не були застраховані від слабких місць.
Детектив
Сержант-детектив маямської поліції Малколм Ейнслі, колишній католицький священник, який втратив віру, розраховував нарешті поїхати у відпустку з дружиною й сином, коли отримує дзвінок від капелана в'язниці штату Флорида: серійний убивця Елрой Дойл, засуджений до страти, хоче зробити повне зізнання — але лише особисто Ейнслі. Дойл зізнається одразу в десяти інших убивствах, але наполягає, що не скоював саме того злочину, за який його стратять наступного дня, — жорстокого подвійного вбивства міського комісара та його дружини; пошук справжнього вбивці приводить Ейнслі до корупції у вищих ешелонах поліції та міської влади Маямі.
Українською роман вийшов КСД 2025 року у виправленому другому виданні (640 сторінок). Це останній роман Гейлі (1997) і водночас один із найбільш явно жанрових — на відміну від попередніх «індустріальних» романів, тут детективна інтрига цілком підпорядковує собі виробничу лінію (роботу відділу вбивств), а не навпаки, що робить «Детектив» природним фіналом кар'єри автора, який усе життя балансував саме на межі цих двох режимів письма.
Разом ці шість романів — не випадковий добір, а практично повна демонстрація методу, який Гейлі відточував майже пів століття: обрати інституцію, яку читач бачить щодня, але не розуміє зсередини (готель, лікарня, банк, аеропорт, телестудія, відділ поліції), провести в ній рік дослідження, а тоді стиснути напругу до кількох діб і кількох перехресних людських доль. «Остаточний діагноз» і «Готель» показують цей метод у становленні, «Аеропорт» і «Міняйли» — у розквіті, а «Вечірні новини» й «Детектив» — уже після повернення письменника до життя після операції на серці, коли той самий метод застосовується до нових, пізніших для його кар'єри тем: тероризму і кримінального розслідування. Читати Гейлі сьогодні варто не заради несподіваних сюжетних поворотів — вони й справді доволі передбачувані, — а заради рідкісної для масової літератури щільності фактажу, який досі не втратив документальної цінності.
Твори Артура Гейлі можна знайти в каталозі книгарні На Переломі.
