«Іліада» не розповідає про взяття Трої: поема завершується похороном Гектора, а про дерев'яного коня в ній немає жодної згадки. Дія охоплює лише кілька тижнів десятого, останнього року війни, і починається з гніву, а не з битви: перший рядок звертається до Музи з проханням оспівати гнів Ахілла, сина Пелея. «Одіссея», навпаки, починається після війни: Троя вже розорена, а дорога додому триває ще десять років, хоча поема вміщує події лише приблизно сорока п'яти днів. Це дві різні конструкції — перша стискає десятиліття війни до кількох епізодів, друга розкручує десятиліття мандрів із кількох ключових сцен, — і обидві, за античною традицією, належать одному поету на ім'я Гомер.
Про самого Гомера нічого не відомо напевне: давні міста сперечалися за право називатися його батьківщиною, а легенда зображає його сліпим співаком із острова Хіос, який жив у VIII столітті до н. е. Саме тому видання, про які йдеться в цій статті, — «Іліада» та «Одіссея» у видавничому домі «Атена», серія «Роза вітрів», 2025 рік, — варто читати з двома знаннями водночас: що поеми дійшли до нас як цілісний текст і що ім'я автора лишається питанням науки. Для українського читача є ще один «автор», без якого ці книжки не існують, — перекладач Борис Тен, чиє справжнє ім'я Микола Хомичевський, і саме його гекзаметр звучить у цих виданнях.
Гомер до рукопису: що відомо про автора й чий голос ми чуємо українською
Біографії Гомера в звичному сенсі не існує: найдавніші згадки про нього — це не документи, а легенди. За даними World History Encyclopedia, архаїчна іонійська форма грецької мови поем і знайомство автора з географією Малої Азії дають підстави пов'язувати його з містами Смірна, Хіос або Іос; легенди додають сліпоту, мандри й обставини смерті, але, як зазначає українське видання 24 Каналу, що більше таких історій збереглося, то очевиднішою стає їхня несумісність між собою. Античний псевдо-Плутарх виводив ім'я «Гомер» від слова, що означає «слідувати» і «сліпий», — тобто навіть ім'я лишається гіпотезою. Науковці також помічають, що поет «Іліади» виявляє знайомство зі східним узбережжям Егейського моря, тоді як поет «Одіссеї» орієнтується в материковій Греції та островах.
Від XVIII століття ця невідомість стала науковою проблемою, відомою як гомерівське питання. 1795 року німецький філолог Фрідріх Август Вольф у праці «Prolegomena ad Homerum» виснував, що поеми не могли бути створені в нинішньому вигляді без допомоги письма, чим розпочав сучасну дискусію про те, чи був Гомер однією людиною. Відповідь на питання, як можна було без писемності скласти понад п'ятнадцять тисяч рядків, дали американський класик Мілман Перрі й його учень Альберт Лорд: Перрі приблизно 1928 року аналізував живу усну епіку в Югославії й показав, що в такій традиції оповідач користується готовими «формулами», повторюваними епітетами й типовими сценами; Лорд узагальнив ці висновки в книжці «The Singer of Tales» (1960). Звідси сталі вирази на кшталт «швидконогий Ахілл» і фрази, що повторюються десятки разів, — не недолік тексту, а технологія його створення й запам'ятовування. За підрахунками, «Іліада» налічує 15 693 гекзаметри, «Одіссея» — 12 109, обидві поділені на двадцять чотири пісні; за однією з гіпотез, канонічний текст склали олександрійські редактори в елліністичну добу (III–I століття до н. е.), а найдавніші збережені папіруси поем належать до III століття до н. е.
Українською Гомер звучить голосом Бориса Тена — це літературний псевдонім Миколи Васильовича Хомичевського (9 грудня 1897, Дермань, нинішня Рівненщина — 13 березня 1983, Житомир), узятий від давньогрецької назви Дніпра Бористена. Він народився в родині вчителів — батько був інспектором народних училищ, — закінчив Житомирський інститут народної освіти й потрапив до київського кола Миколи Зерова та Максима Рильського. Перекладацький доробок Тена охоплює не лише «Одіссею» й «Іліаду», а й «Поетику» Арістотеля, драми Софокла, Арістофана, Есхіла та кілька п'єс Шекспіра; він також був наставником низки шістдесятників, зокрема Євгена Концевича й братів Анатолія та Валерія Шевчуків. Біографія самого перекладача — окрема історія: за даними газети «Gazeta.ua», у 1930–1936 роках він мешкав на Далекому Сході, а в офіційних документах значився «економістом», бо ще в Житомирі очолював осередок Української автокефальної православної церкви. «Українським Гомером» його називають недарма: саме в його перекладі обидві поеми й вийшли в серії «Роза вітрів» видавничого дому «Атена».
Книги українською
Іліада
Назва: Іліада
Автор: Гомер
Видавництво: Атена
Рік виходу оригіналу: VIII ст. до н. е.
Жанр: Героїчний епос, антична література
ЗАБРАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ ДОДОМУПоема розповідає про сварку Агамемнона й Ахілла під стінами Трої: цар відбирає в Ахілла бранку Брісеїду, найкращий воїн греків відмовляється воювати, і наслідки цього рішення розгортаються від першої до двадцять четвертої пісні. Загибель Патрокла, який виходить на бій у латах Ахілла, повертає героя до війни; поєдинок із Гектором, захисником Трої, стає кульмінацією, а в останній пісні старий цар Пріам прибуває до табору ворога, щоб випросити тіло сина. За анотацією видавця, у центрі поеми — гнів Ахілла як рушій усіх подій і його фатальне протистояння з Гектором, а ще честолюбство царів, вірність дружин, ніжність батьків, хитрощі богів і розпач простих воїнів.
Українське видання вийшло у видавничому домі «Атена» (серія «Роза вітрів», 2025, 600 сторінок, тверда обкладинка) у перекладі Бориса Тена; на обкладинці — зображення двох воїнів у стилі давньогрецького вазопису. Видавець наголошує: поема звучить гекзаметром — розміром, який греки вважали божественним, і саме довгий «повільний» ритм дозволяє, за його формулюванням, роздивитися героїв у всій величі. Видавець наголошує, що поема вражає не лише масштабом битв чи каталогами кораблів, а й інтимними сценами: прощанням Гектора з Андромахою й сльозами старого Пріама, який благає Ахілла віддати тіло сина.
Одіссея
Назва: Одіссея
Автор: Гомер
Видавництво: Атена
Рік виходу оригіналу: VIII ст. до н. е.
Жанр: Героїчний епос, антична література
ЗАБРАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ ДОДОМУОдіссей, цар Ітаки, десять років не може повернутися додому після Троянської війни; на тлі його мандрів у родинному домі зростає син Телемах, а до дружини Пенелопи залицяється натовп женихів. У поемі, за анотацією видавця, зібрано класичні епізоди античної пригоди: сирени, чарівниця Кіркея, циклоп Поліфем, велетні-людожери, — а також їхню зворотну сторону, прагнення людини повернутися додому, любов і втрати, боротьбу з долею, випробування вірою, гостинність і зраду. Дія розподілена на двадцять чотири пісні, і саме в цій архітектурі видно відмінність від «Іліади»: тут сюжет розгортається не в одному таборі, а між островами, палацами й кораблями.
Видання «Атени» (серія «Роза вітрів», 2025, 512 сторінок, тверда обкладинка) вийшло в тому самому перекладі Бориса Тена, що й «Іліада»; на обкладинці зображено прив'язаного до щогли Одіссея, над яким кружляють сирени. Гомерівська «Одіссея» поступається «Іліаді» за обсягом (12 109 рядків проти 15 693), проте композиційно складніша: частину мандрів розповідає сам герой при дворі феаків, а паралельно триває історія Ітаки, де дім Одіссея обороняють Пенелопа й Телемах. Тим, хто читає обидві книжки, варто пам'ятати: за античною традицією їх пов'язують з одним автором, але частина дослідників на підставі мовного й історичного аналізу відносить їх до різних поетів — і ця суперечність і є найкоротшою формулою гомерівського питання.
Дві книжки, які сьогодні можна прочитати українською в одній серії «Атени», разом покривають основний корпус гомерівського епосу: війну, яка триває десять років, і повернення, яке триває стільки ж. Їх об'єднує не лише спільний автор, спільна мова гекзаметра й спільний перекладач, а й спільна проблема, що відкрила сучасну філологію: питання про те, хто створив ці поеми, коли й у який спосіб. Читати їх логічніше за порядком подій — спершу «Іліаду», потім «Одіссею», — але кожна з них виходить за межі війни й дому, у простір, де людина змушена вирішувати, чим вона готова поступитися заради гідності, — і саме тому ці тексти читають уже майже три тисячоліття.
Твори Гомера можна знайти в каталозі книгарні На Переломі.
