Джулі Коен народилася в містечку Рамфорд у гористій західній частині штату Мен — індустріальному селищі при паперовому комбінаті, де характерний сірчаний запах целюлозного виробництва місцеві жителі жартома називали «запахом грошей». Родина жила під горою, на вершині якої стояла публічна бібліотека Рамфорда, і майбутня письменниця роками витоптувала стежку між домом і книжковими полицями; свій перший роман — гендерно перевернуту імітацію «Чарівника Земномор'я» Урсули Ле Ґуїн про дівчинку-чаклунку — вона написала від руки в зошиті на спіралі у віці одинадцяти років, доповнивши текст власноруч намальованими картами вигаданого світу. Літературу вона вивчала на «summa cum laude» в Університеті Брауна (Род-Айленд), а згодом продовжила освіту в Кембриджі; ступінь магістра філософії (M.Phil) вона захистила в Редінгському університеті за темою фей у вікторіанській та едвардіанській дитячій літературі — тема настільки вузькоспеціалізована, що, за власним зізнанням авторки, не мала жодного практичного застосування, тож вона стала на певний час учителькою англійської мови в середній школі.
Саме ця подвійна освітня траєкторія — науковий інтерес до фольклору й водночас практика викладання дітям — і визначила майбутню роздвоєність її письменницької кар'єри. Коен остаточно переїхала до Великої Британії й оселилася в графстві Беркшир, де живе й досі; там вона вже багато років викладає творче письмо як молодший викладач (Associate Lecturer) у Редінгському університеті — тому самому, де захищала магістерську роботу. Ця обставина важлива для розуміння її прози як письменниці, а не лише як розповідача: коли за двадцять років кар'єри авторка неодноразово програвала лекції з композиції сюжету студентам, це неминуче позначається на технічній вивіреності її власних текстів, включно з тими, що вона публікує вже під іншим іменем.
Кар'єра до псевдоніма
Під власним іменем Джулі Коен пише так званий «book club fiction» — комерційну прозу для жіночих книжкових клубів, зосереджену на стосунках, родинних таємницях і моральних дилемах повсякденного життя, без жанрових умовностей трилера. Її роман «Dear Thing» (2014) і роман «Together» (2018) обидва потрапили до списків британського телевізійного книжкового клубу Річарда і Джуді (Richard and Judy Book Club) — одного з найвпливовіших механізмів формування бестселерів у Британії; «Together» отримав нагороду RNA як «Сучасний романтичний роман року» 2018-го й був перекладений одинадцятьма мовами з подальшою опцією на телеекранізацію. Роман «The Two Lives of Louis & Louise» потрапив до довгого списку премії Polari (що присуджується за художню прозу з ЛГБТК+ тематикою) і був придбаний продюсерською компанією Enderby Entertainment для повнометражної кіноадаптації, а роман «Where Love Lies» 2015 року отримав нагороду RNA в категорії «найкраще романтичне чтиво».
Паралельно з художньою прозою Коен активно вибудовувала інституційну кар'єру всередині британського літературного середовища: вона є віцепрезиденткою Асоціації романістів (Romantic Novelists' Association, RNA), заснувала при цій асоціації окремий підрозділ Rainbow Chapter для письменників і письменниць ЛГБТКІА+ спільноти, а 2020 року отримала нагороду RNA Inclusion Award за системну підтримку розмаїття в романтичній прозі. Вона є патронкою беркширської благодійної організації з дитячої грамотності ABC to Read, яка допомагає дітям із початкових шкіл графства навчитися читати, а також керує власною онлайн-школою письменницької майстерності Novel Gazing і літературною консультаційною практикою для авторів-початківців, куди щороку записується більше охочих, ніж вона фізично може прийняти.
До 2023 року вся ця багаторічна робота відбувалася під іменем Джулі Коен і в межах жанру, де основним двигуном сюжету були людські стосунки, а не насильство. Перелом стався, коли письменниця вирішила написати текст про жінку, яка вбиває кривдників — задум, що категорично не вписувався в емоційний регістр її попередньої прози для книжкових клубів. Замість того щоб публікувати цей матеріал під усталеним іменем і ризикувати сплутати очікування постійної читацької аудиторії, Коен додала до свого імені друге ім'я — Мей — і випустила психологічний трилер «Bad Men» уже як Джулі Мей Коен: формальний спосіб чітко розмежувати два регістри одного авторського голосу, зберігши водночас пряму спадкоємність (те саме прізвище, той самий досвід композиції характеру) між обома творчими іпостасями.
Книги українською
Поганці
Назва: Поганці
Автор: Джулі Мей Коен
Видавництво: КСД
Рік виходу оригіналу: 2023
Жанр: Психологічний трилер
ЗАБРАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ ДОДОМУОригінальна назва дебютного трилера Джулі Мей Коен — «Bad Men» (2023, видавництво Bonnier у Британії); в українському перекладі Тетяни Микитюк книжка вийшла 2025 року у видавництві КСД (336 сторінок, ISBN 978-617-15-1359-4). У центрі сюжету — Саффі Гантлі-Олівер, заможна й ефектна лондонська світська левиця, яка вже п'ятнадцять років веде подвійне життя серійної вбивці: своїми жертвами вона обирає виключно «поганих чоловіків» — ґвалтівників, домашніх тиранів, убивць, яким закон із тих чи інших причин не завадив. Передісторія її «покликання» пояснена прямо: у дванадцять років Саффі ненавмисно вбила вітчима Гарольда, який сексуально її розбещував і готувався взятися за молодшу сестру, — і саме цей травматичний досвід перетворився на довічну особисту етику вибіркового насильства. Ускладнення в її ретельно збалансованому подвійному житті настає, коли вона закохується в Джонатана Дерозьє — популярного ведучого подкасту про справжні злочини; коли наступного ранку після того, як від нього пішла дружина, на порозі його будинку знаходять обезголовлене тіло, саме Джонатан стає головним підозрюваним у вбивстві, якого не скоював.
Financial Times описала роман формулою «Мовчання ягнят» зустрічається з «Секс і місто», а сама книжка стала вибором книжкового клубу BBC Radio 2 (провадила його тоді Зоуі Болл, яка охарактеризувала текст як «гострий, їдкий, смішний, темний») і потрапила до короткого списку премії RNA Jackie Collins Romantic Thriller Award — нагороди Асоціації романістів за романтичний трилер, названої на честь письменниці Джекі Коллінз. Важливий структурний нюанс: «Bad Men» написаний не як прямолінійний трилер із наростанням саспенсу, а як переважно романтична комедія з кримінальною рамкою — рецензенти, зокрема на Goodreads, окремо відзначали, що власне вбивств у тексті менше, ніж обіцяє передмова, а основний сюжетний рушій — це слідство Саффі заради зняття підозр із Джонатана, а не серія нових розправ. 2025 року вийшло продовження «Body Count» (видавництво Zaffre), яке розвиває стосунки Саффі й Джонатана вже після подій дебютного роману, — однак наступна книжка Коен, перекладена українською, це вже цілком самостійний, не пов'язаний із Саффі текст.
Їж, убивай, люби
Назва: Їж, убивай, люби
Автор: Джулі Мей Коен
Видавництво: КСД
Рік виходу оригіналу: 2024
Жанр: Дарк-комедія, трилер
ЗАБРАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ ДОДОМУОригінальна назва — «Eat Slay Love» (2024, Zaffre у Британії; американське видання — Harry N. Abrams, 2025), пряма пародійна алюзія на мемуари Елізабет Ґілберт «Їсти, молитися, кохати». Це вже не продовження історії Саффі, а цілком окремий роман про трьох жінок, яких, на перший погляд, не єднає геть нічого: Марина — розлучена мати трьох дітей дошкільного віку, яка покинула кар'єру шеф-кухарки заради сім'ї і щойно успадкувала будинок бабусі в заможному лондонському передмісті Річмонд; Лайла — сором'язлива бібліотекарка, чиє життя різко змінюється після виграшу в лотерею; і Опал — постменопаузальна фітнес-інфлюенсерка з гострим язиком, яка щодня бореться за лайки в індустрії, що поклоняється молодості, і приховує непросте минуле. Об'єднує цих трьох жінок один чоловік — шарлатан, який обманював кожну з них під різними іменами (для Опал він Зандер, для Марини — Ксав'єр) і зрештою опиняється зв'язаним у підвалі будинку Марини; історія розповідається почережно від імені кожної з трьох героїнь, із флешбеками, що поступово розкривають, як саме кожна з них потрапила в його тенета.
Українське видання (перекладачка Тетяна Микитюк, КСД, 2025, 336 сторінок, ISBN 978-617-15-1438-6, вікове обмеження 18+) зберігає ключову рису оригіналу — поєднання чорної комедії з непідробним фемінізмом другої хвилі «мовчання жертви»: Опал у романі проговорює досвід вікової дискримінації в соцмережевій індустрії краси, Лайла — вразливість перед фінансовим шахрайством під маскою залицяння, а Марина — знецінення жінки-матері після розлучення колишнім чоловіком і власною родиною. Аудіоверсія оригіналу начитана трьома різними акторками (Клер Корбетт, Кетрін Пресс і Ребекка Норфолк) — по одній на кожен із трьох голосів оповіді, що технічно підкреслює структурну особливість тексту. На відміну від «Поганців», де насильство є особистою місією героїні-одиначки, тут воно постає результатом стихійного жіночого союзу випадкових незнайомок, що за лічені тижні перетворюються на справжніх подруг, — саме тому книжка послідовно фігурує в рецензіях радше як «revenge comedy» про дружбу, ніж як класичний трилер.
Разом ці два романи фіксують не просто зміну псевдоніма, а свідомий експеримент письменниці з традиційним жанром романтичної прози: Джулі Коен, двадцять років вибудовувавши кар'єру на емоційно теплих сюжетах для книжкових клубів і виховуючи покоління авторів-початківців через власну літературну школу, під іменем Джулі Мей Коен препарує ту саму формулу — жіночу емоційність, стосунки, гумор — але доводить її до абсурдистської крайності через тему вбивства кривдників. І «Поганці», і «Їж, убивай, люби» зберігають фірмовий прийом авторки з її «легального» доробку — багатогранних, психологічно достовірних жіночих персонажів, — але поміщають їх у сюжетну рамку, де провокативна назва обіцяє більше графічного насильства, ніж читач зрештою отримує: критики обох текстів одностайно вказують, що справжній двигун цієї прози — не кров, а гостра, феміністично забарвлена іронія над тим, як жінки виживають у світі, побудованому чоловіками, яких варто було б назвати поганими.
Твори Джулі Мей Коен можна знайти в каталозі книгарні На Переломі.
