Мона Авад: як колумністка під псевдонімом Вероніка Тартлі стала голосом літературного боді-горору

Задовго до того, як Мона Авад стала авторкою, чиїм іменем фанати підписують манікюр у стилі "Зайчика" й татуювання цитат із "Rouge", вона писала під чужим ім'ям: колонку про їжу для монреальського журналу Maisonneuve вона підписувала псевдонімом Вероніка Тартлі. Ця деталь — не курйоз для вікіпедійної довідки, а ключ до розуміння всієї її прози: письменниця, що роками експериментувала з масками й альтер его на шпальтах глянцю, згодом побудує цілу кар'єру на героїнях, які приміряють чужі особистості — від дівчини, що вбирається в шкіру "Зайчиків" у однойменному романі, до Белль, яка буквально розчиняється у дзеркалі салону "La Maison de Méduse" в "Rouge".

Авад не належить до письменників, яких можна акуратно розкласти по полицях одного жанру: її тексти одночасно готичний горор, сатира на індустрію краси й академічне середовище, дослідження розладів харчової поведінки та боді-дисморфії, і чорна комедія про жіночу дружбу, що межує з культом. Об'єднує все це фірмовий прийом — буквалізація метафори: письменницьке кліше "убий своїх любимчиків" (kill your darlings) у неї перетворюється на буквальний ритуал убивства кроля заради створення напівлюдської істоти, а одержимість дзеркалом — на портал у паралельний вимір. Це не випадковий сюрреалізм, а результат письменниці з формальною академічною підготовкою в дослідженні страху в казках, — тому кожен її гротеск має чітку структурну логіку, а не просто працює на шоковий ефект.

Кар'єра до псевдоніма

Мона Авад народилася 22 серпня 1978 року в Монреалі, у мішаній родині: батько-єгиптянин мусульманського віросповідання емігрував до Канади в 1970-х, мати — франкоканадка-католичка сербського й ірландського походження. Коли Моні було тринадцять, родина переїхала до Міссісаги в провінції Онтаріо, де вона відвідувала середню школу імені Майкла Гетца; за власним пізнішим зізнанням, вона почувалася аутсайдеркою навіть у власній родині — жоден із батьків не навчив її своєї рідної мови, — і саме ця постійна відчуженість змусила дівчину рано стати уважною спостерігачкою, яка записувала почуте й побачене. Писати казки для власної матері вона почала ще в дитинстві, і це раннє захоплення оповіддю зі страшнуватим підтекстом передбачило напрям усієї майбутньої творчості.

2004 року Авад здобула ступінь бакалавра з англійської літератури в Йоркському університеті, а тоді пройшла через кілька непростих років у книготорговельній індустрії: працювала продавчинею в книгарні Pages у Торонто, The King's English Bookshop у Солт-Лейк-Сіті та Blackwell Books в Единбурзі. Паралельно вона писала як позаштатна журналістка й вела кулінарну колонку для монреальського журналу Maisonneuve під псевдонімом Вероніка Тартлі — деталь, яка прямо пояснює, чому теми маскування, подвійної ідентичності й невідповідності між публічним образом і внутрішньою суттю героїні згодом стануть наскрізними для всієї її прози. У той-таки період вона здобула ступінь магістра з англійської філології (MScR) в Единбурзькому університеті, де писала дисертацію про механізми страху в казковому наративі, — дослідження, яке дало їй теоретичний інструментарій для того, щоб свідомо конструювати горор на казкових архетипах у власних романах.

Подальша освіта закріпила цей академічний фундамент: Авад здобула ступінь магістра з художньої прози (MFA) в Університеті Брауна та докторський ступінь із творчого письма й англійської літератури в Університеті Денвера. Вона викладала творче письмо в Денвері, Брауні, Фрамінгемському державному коледжі, Університеті Тафтса та як запрошена письменниця в MFA-програмі Массачусетського університету в Амгерсті, а з 2020 року обіймає посаду асистентки професора в Сіракузькому університеті. Дебютний роман "13 Ways of Looking at a Fat Girl" (Penguin, 2016) одразу приніс їй визнання відразу в кількох преміальних категоріях: премію Amazon.ca за найкращий дебютний роман, Colorado Book Award, потрапляння до короткого списку премії Ґіллера й Arab American Book Award, а також до довгого списку премії Стівена Лікока за гумор та Дублінської літературної премії — рідкісна для дебютанта широта визнання, що одразу підтвердила: перед критикою й читачами постала не одноразова сенсація, а письменниця з послідовним авторським голосом.

Ключові книги українською

Rouge

Назва: Rouge

Автор: Мона Авад

Видавництво: Жорж

Рік виходу оригіналу: 2023

Жанр: Психологічний горор, готична казка

ЗАБРАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ ДОДОМУ

Тридцятивосьмирічна Белль, продавчиня в монреальській сукняній крамниці, все свідоме життя одержима доглядом за шкірою й відеороликами про скінкер — попри те що батько-єгиптянин наділив її смаглявим типом шкіри, який, за запевненнями матері Ноель, ніколи не потребуватиме такого догляду. Коли відчужена від дочки Ноель гине, впавши зі скелі неподалік свого дому в Південній Каліфорнії, Белль приїжджає в Сан-Дієго розбиратися зі спадком і виявляє, що мати залишила по собі чималі борги й компанію загадкових нових подруг. На похороні до неї підходить незнайома жінка в червоному з натяком на обставини смерті Ноель, а невдовзі — таємниче відео про трансформаційний спа-досвід; пара червоних туфель зрештою заводить Белль до розкішного, культоподібного салону "La Maison de Méduse", якому була віддано присвячена її власна мати.

Авад свідомо вибудовує роман як мозаїку алюзій на "Білосніжку" (отруєне яблуко доброти, дзеркало як портал, мачухоподібна фігура вродливої й моторошної наставниці) поверх сюжетної структури, що критики порівнюють із "Широко заплющеними очима" Кубрика, — і саме це поєднання казкового першоджерела з сатирою на індустрію антиейджингу перетворює історію на дослідження того, як культ вічної молодості передається у спадок від матері до доньки разом із травмою. Роман увійшов до фінального списку Goodreads Choice Award у категорії "Горор" 2023 року й на момент виходу цього огляду перебуває в розробці як екранізація продюсерських компаній Fremantle та Sinestra. Українською роман вийшов у видавництві «Жорж».

Зайчик

Назва: Зайчик

Автор: Мона Авад

Видавництво: Жорж

Рік виходу оригіналу: 2019

Жанр: Психологічний горор, темна академія

ЗАБРАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ ДОДОМУ

Саманта Гедер Маккі, стипендіатка на елітній магістерській програмі творчого письма вигаданого Воррен-університету в Новій Англії (списаного з рідного для Авад Брауна), почувається чужою серед чотирьох одногрупниць із заможних родин, які звертаються одна до одної виключно "Банні" й рухаються, немов єдиний організм: пухкеньку любительку солодкого Керолайн Саманта прозиває Капкейк, тиху й моторошну Кіру — Лялькою, різку письменницю Вікторію — Віньєткою, а деспотичну верховодку Елінор — Герцогинею. Усе змінюється, коли Саманті приходить запрошення у формі паперового лебедя на таємний "Смат-салон" Банні — і, зрадивши єдину справжню подругу Аву, вона переступає поріг цього нудотно-солодкого й водночас лиховісного світу, де дівчата на ритуальних позауніверситетських "Воркшопах" буквально оживляють мертвих кролів, перетворюючи їх на напівлюдей-напівзвірів — своїх ідеальних чоловіків, "Дарлінгів".

Це буквальне втілення письменницької настанови "убий своїх любимчиків" — Авад матеріалізує метафору творчого процесу настільки послідовно, що вона стає структурним стрижнем усього роману, а не разовим сюрреалістичним епізодом. "Зайчик" здобув премію The Ladies of Horror Fiction за найкращий роман і Massachusetts Book Award, а також потрапив до фінальних списків Goodreads Choice Award у категорії "Горор" і New England Book Award; права на екранізацію придбала продюсерська компанія Bad Robot Productions Дж. Дж. Абрамса. Українською роман вийшов у видавництві «Жорж».

Ми тебе любимо, Зайчику

Назва: Ми тебе любимо, Зайчику

Автор: Мона Авад

Видавництво: Жорж

Рік виходу оригіналу: 2025

Жанр: Психологічний горор, темна академія

ЗАБРАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ ДОДОМУ

Через шість років після подій "Зайчика" Саманта нарешті публікує свій дебютний роман — той самий, що ліг в основу першої книги цієї дилогії, — і саме на зупинці книжкового туру в Новій Англії колишні "подруги" Банні, розлючені тим, як вона зобразила їх на сторінках, викрадають авторку. Тепер уже Саманта змушена вислухати їхню версію подій: по черзі передаючи одна одній сокиру, Керолайн (справжнє ім'я — Кораліна, прізвисько "Голді Кат"), Кіра (насправді Кайра, "Мертва фея"), Вікторія (Віктория, "Невситима" або просто Вік) і Елінор (насправді Елсінор, "Відьма Розуму") розповідають передісторію власного "нечестивого союзу" — як саме зародилася їхня дружба і як вони вперше відкрили в собі здатність оживляти створене уявою.

Видавці й критики одностайно описують книгу формулою "Франкенштейн" зустрічає "Смертельну привабливість" (Heathers) — це водночас пряме продовження й передісторія, яку можна читати як цілком самостійний роман, не знайомлячись зі "Зайчиком" заздалегідь. Publishers Weekly відзначило, що проза Авад лишається настільки ж дошкульною, як і раніше, майстерно балансуючи між ліричністю й абсурдом, тоді як частина читачів зауважує іронічний парадокс сюжету: Банні викрадають Саманту, щоб довести, що зображення вийшло несправедливим, а тоді самі ж підтверджують монструозність власної природи. Роман вийшов 2025 року у видавництві Scribner (підрозділ Simon & Schuster) обсягом 496 сторінок. Українською роман вийшов у видавництві «Жорж».

Три ці книги, за всієї різниці сюжетів — салон краси, магістерська програма творчого письма, дилогія про ту саму магістерську програму, — розвивають один послідовний авторський метод: Мона Авад щоразу бере метафору, глибоко вкорінену в жіночому досвіді (одержимість зовнішністю, страх професійної невідповідності, токсична жіноча дружба), і доводить її до буквального, тілесного втілення, змушуючи читача пережити метафору як фізичну реальність, а не просто прочитати про неї. Ця послідовна відданість буквалізації, підкріплена академічним розумінням казкової структури страху, і пояснює, чому авторка, що починала з псевдоніма в кулінарній колонці, сьогодні очолює список імен, які визначають обличчя сучасного боді-горору й темної академії.

Твори Мони Авад можна знайти в каталозі книгарні На Переломі.