Василь Стус: поет, який підвівся в кінотеатрі «Україна» 1965 року і написав «Палімпсести» в таборі й на засланні
4 вересня 1965 року в київському кінотеатрі «Україна» відбувалася прем'єра фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Коли перед сеансом Іван Дзюба й В'ячеслав Чорновіл звернулися до залу з закликом протестувати проти арештів української інтелігенції, у залі підвівся двадцятисемирічний аспірант Інституту літератури імені Шевченка Василь Стус. Через двадцять років, у ніч з 3 на 4 вересня 1985-го, він помер у карцері табору особливого режиму Кучино на Пермщині, куди його відправили відбувати друге ув'язнення, — і дата цих двох подій збіглася, на що в спогадах звертав увагу його побратим по неволі Василь Овсієнко. Усе, що лежить між ними, — від віршів, написаних в одиночній камері, до листів до сина — і становить корпус текстів, які українською нині видають як класику.
Особливість Стуса як поета в тому, що його майже ніколи не читали в момент написання: «Зимові дерева» (1970) вийшли за кордоном, коли автор ще перебував на волі в СРСР, «Палімпсести», написані в 1971–1977 роках, стали книжкою лише посмертно — 1986 року, на Заході, — а повне академічне зібрання творів у дванадцяти томах побачило світ у видавництві «Факт» у 2007–2008 роках з редколегією за участю його сина Дмитра Стуса. Саме тому читати Стуса українською сьогодні означає читати текст, який не одноразово переживав заборону: радянську цензуру, обшуки й розрив між написанням та виданням, — і саме тому п'ять книжок, які тут розглянуто, не повторюють одна одну, а доповнюють: від концентрату поезії до листів, статей і перекладів.
Кар'єра до «Палімпсестів»
Василь Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині, але, як свідчать біографічні довідки, родина збіднілася через колективізацію й переїхала на Донеччину, де й минули його дитинство та юність. Школу він закінчив зі золотою медаллю у шістнадцять років, а в Донецькому педагогічному інституті готувався стати вчителем української мови й літератури; саме в шкільні роки, за свідченням біографів, він відкрив для себе поезію «Розстріляного відродження», заборонену в СРСР. Після навчання він недовго вчителював на Кіровоградщині, потім служив в армії, а 1963 року вступив до аспірантури Інституту літератури Академії наук УРСР у Києві — на той момент ця дорога виглядала як шлях до академічної кар'єри, а не до табору.
Перелом настав 1965 року: після виступу в кінотеатрі «Україна» Стуса відрахували з аспірантури й позбавили можливості працювати за фахом, а в самвидаві почали ходити його збірки «Зимові дерева» (1970) та «Веселий цвинтар» (1971), які, попри заборону, були опубліковані за кордоном. У січні 1972 року його арештували вперше, а на початку вересня того ж року Київський обласний суд визнав його винним в «антирадянській агітації й пропаганді» й засудив до п'яти років таборів та трьох років заслання. Відбував він покарання в таборах Мордовії, а заслання — в Магаданській області на Колимі, і саме там, у цей час, оформлювалася його головна книга: збірка «Час творчості / Dichtenszeit», яку дослідники вважають основою «Палімпсестів», а сам корпус віршів 1971–1977 років увійшов до книги, що вийшла вже після його смерті.
У 1979 році Стус повернувся до Києва, долучився до Української Гельсінської групи, а вже 14 травня 1980 року його заарештували вдруге. За другим вироком він отримав десять років табору особливого режиму й п'ять років заслання, відбувати яке мав у таборі ВС-389/36 у селі Кучино Чусовського району Пермської області. Наприкінці серпня 1985 року його покарали карцером, він оголосив голодування на знак протесту, а в ніч з 3 на 4 вересня помер; за свідченням Овсієнка, який теж карався в Кучино, це був «наказ Кремля»: не допустити, щоб Стус став лауреатом Нобелівської премії, на яку його незадовго до власної смерті висунув німецький письменник Генріх Бьолль. Поховали його в таборі, а 1989 року перепоховали на Байковому цвинтарі в Києві; 1991 року Стус посмертно став лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка, а 2005 року отримав звання Героя України.
Книги українською
Палімпсести
Назва: Палімпсести
Автор: Василь Стус
Видавництво: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
Рік видання: 2021
Жанр: Поезія
ЗАБРАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ ДОДОМУНазва походить від палімпсеста — рукопису, з якого зішкрябали первинний текст, щоб написати новий, але крізь який старі літери все одно проступають. Для Стуса цей образ був і поетикою, і біографією: автор писав у таборі й на засланні, де конфіскація й знищення рукописів були буденністю, а текст мусив існувати в кількох шарах — у пам'яті, в чернетці, в копії, переданій на волю. Критик Юрій Шевельов присвятив збірці окрему працю «Трунок і трутизна (Про «Палімпсести» Василя Стуса)», де аналізує її поетику; сам Стус у листах до побратима-політв'язня Миколи Плахотнюка формулював етичну позицію цих віршів просто: «наш єдиний оптимізм — у прямостоянні».
Видання «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» (2021, 352 сторінки, тверда обкладинка, формат 16,2×11,6 см) — це добірка найкращих віршів із різних періодів творчості Стуса, доповнена уривками з листів, які, за словами укладачів, «сповнені філософських узагальнень і щемливих деталей», та примітками, що проливають світло на драматичні моменти життя автора. Післямову написав Костянтин Москалець, консультантами були Галина Стефанова, Костянтин Москалець і Дмитро Стус — тобто книга зроблена в тісній співпраці з родиною поета й дослідниками його спадщини. Для першого знайомства зі Стусом це, мабуть, найзручніша точка входу: вона поєднує вірші різних періодів із біографічним контекстом.
Листи до сина
Назва: Листи до сина
Автор: Василь Стус
Видавництво: Readberry
Рік видання: 2019
Жанр: Епістолярій
ЗАБРАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ ДОДОМУЦе листи, які Стус писав сину Дмитрові з табору й заслання, коли іншої можливості говорити з дитиною, крім паперу, в нього не було, — і саме тому в них стільки практичного: що читати, як вчитися, як ставитися до людей і до самого себе. Видавці формулюють їхню суть як естафету між поколіннями: батько, незалежно від обставин, мусить навчити дитину жити в реальному світі, і Стус робить це з відвертістю, яка не залишає місця для сентиментальності, але й з ніжністю, яка проступає в кожному абзаці. За анотацією видавця, це пошук близькості, застереження від помилок і небезпек та імпульс для зростання — а не повчання з висоти пам'ятника.
Книжка вийшла у видавництві Readberry 2019 року — 280 сторінок у твердій обкладинці формату 22,5×15 см. На сторінці товару в книгарні її позначено як «поезію», але фактично це епістолярій, і саме так її варто сприймати: листи до Дмитра — важливий контрапункт до віршів. Там, де «Палімпсести» говорять мовою високої символіки й екзистенційного відчаю, листи говорять мовою побуту й поради, і зіставлення двох регістрів показує, що жорсткий вибір, зроблений Стусом у 1965 році, ніколи не був для нього абстракцією: за ним стояла конкретна родина. На момент підготовки статті книжка в книгарні позначена як тимчасово відсутня.
Небо. Кручі. Провалля. Вода
Назва: Небо. Кручі. Провалля. Вода
Автор: Василь Стус
Видавництво: Видавництво Старого Лева
Рік видання: 2023
Жанр: Поезія, проза, листи
ЗАБРАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ ДОДОМУЧотири слова з назви — це, за формулюванням видавців, символічні стихії, у яких і з якими поет жив, боровся, розчинявся й творив: небо як недосяжний горизонт, кручі й провалля як вертикаль морального вибору, вода як тиха стихія, що забирає все, що не вдалося втримати. Книжка об'єднує вірші, переклади, статті й листи, які, за задумом укладачів, найважливіші для художньо-естетичного світогляду Стуса. Для читача, що знає поета лише за хрестоматійними рядками, це корисний розширений портрет: тут видно, що Стус був не лише автором «Палімпсестів», а й перекладачем, автором статей і листів, у яких він формулює власний погляд на літературу.
Видавництво Старого Лева випустило збірку 2023 року — 410 сторінок у твердій обкладинці формату 17,5×13 см, і це найбільш «всеохопне» з п'яти видань у цій добірці. Вона не претендує на заміну академічного зібрання творів у дванадцяти томах, але пропонує щось інше: компактну антологію, в якій поетичний і прозовий регістри не розведені по різних томах, а лежать поруч, як вони лежали у свідомості автора. На момент підготовки статті книжка в книгарні тимчасово відсутня.
Мені здалося — я живу завжди
Назва: Мені здалося — я живу завжди. Вибрані твори
Автор: Василь Стус
Видавництво: Клуб сімейного дозвілля
Рік видання: 2022
Жанр: Поезія
ЗАБРАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ ДОДОМУЦе найбільш «підручникова» з представлених книжок: вибрані твори, до яких, за анотацією видавця, увійшов повний текст «Палімпсестів», що, за твердженням КСД, не перевидавалися понад два десятиліття. У такому форматі «Палімпсести» читаються не як окрема збірка, а як вершина великої поетичної траєкторії: читач може пройти шлях від ранніх віршів, наповнених ще традиційною лірикою, до густих, філософських і дедалі темніших текстів табірного й колимського періоду, де слово стає тим, що залишилося від людини, коли відібрано все інше.
Книжка вийшла в «Клубі сімейного дозвілля» 2022 року — 400 сторінок у твердій обкладинці великого формату 24,5×17,5 см, з портретом Стуса на обкладинці. Така подача важлива не лише естетично: вона розрахована на тих, хто читатиме Стуса як класика шкільної програми й студентського курсу, а не лише як добірку для підготовленого читача. У цьому розумінні «Мені здалося — я живу завжди» виконує роль основного видання, до якого додаткові збірки (листи, статті, переклади) дописують контекст.
Вибрана поезія. Сховатися од долі — не судилось
Назва: Вибрана поезія. Сховатися од долі — не судилось
Автор: Василь Стус
Видавництво: Своє
Рік видання: 2025
Жанр: Класика української літератури
ЗАБРАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ ДОДОМУКнига з серії «Класика української літератури» збирає поезії з чотирьох основних збірок: «Зимові дерева» (1970), «Веселий цвинтар» (1971), «Час творчості / Dichtenszeit» (1972) та «Палімпсести» (1977) — тобто за один том читач проходить усю хронологію Стусової поетики від ранньої, ще відносно вільної лірики до табірної й колимської. Видавці наголошують, що це подарункове видання: компактний формат, тверда обкладинка з тисненням, конгревом і матовою ламінацією. Така подача свідомо протистоїть образові Стуса як лише «страдника»: поет, чий корпус поміщається в кишеню, але чия поезія вимагає повільного читання.
Український том вийшов 2025 року у видавництві «Своє» — 320 сторінок у твердій обкладинці формату 16,6×12 см. Це найновіше й найкомпактніше з п'яти видань, а його структура за збірками дозволяє бачити, як змінювалася оптика Стуса: від «Зимових дерев» (1970) через «Веселий цвинтар» і «Час творчості» до «Палімпсестів» — книги, яку сам Стус писав у таборі й на засланні. На момент підготовки статті видання в книгарні тимчасово відсутнє.
П'ять книжок Стуса, які сьогодні можна прочитати українською, покривають увесь діапазон його спадщини: від концентрату «Палімпсестів» через розширені вибрані твори та антологію віршів, прози й листів до приватного листування з сином. Їх варто читати не як п'ять варіантів однієї добірки, а як п'ять різних дверей до одного тексту: «Палімпсести» і «Вибрана поезія» дають поезію, «Мені здалося — я живу завжди» — її розгорнутий контекст, «Небо. Кручі. Провалля. Вода» — поета як мислителя й перекладача, а «Листи до сина» — людину, яка пише з-за ґрат дитині про те, як жити чесно. Саме ця поєднана оптика й дозволяє розуміти Стуса не як символ на банкноті чи пам'ятнику, а як автора, чий вибір 1965 року був послідовно підтриманий кожним наступним рядком.
Твори Василя Стуса можна знайти в каталозі книгарні На Переломі.
