Навесні 2014 року, коли журі Пулітцерівської премії оголосило «Щигля» Донни Тартт переможцем у категорії художньої прози, найвпливовіший книжковий критик The New Yorker Джеймс Вуд щойно встиг опублікувати рецензію, у якій назвав той самий роман твором, чиї «тон, мова й сюжет належать дитячій літературі». Це не була поодинока дошкульна репліка: письменниця Френсін Проуз і редактор The Paris Review Лорін Стайн приєдналися до хору незадоволених, звинувативши Тартт у зловживанні штампами на сімистосторінковому полотні, тоді як оглядачка The New York Times Мішіко Какутані назвала той самий текст «діккенсівським» і рекомендувала його без застережень. Підозріло точний збіг у часі — премія оголошена буквально за кілька місяців після найгучнішої негативної рецензії десятиліття — перетворив вихід «Щигля» на одну з найпомітніших суперечок англомовної літературної критики 2010-х: чи може роман, який продався накладом понад півтора мільйона примірників і зібрав захоплені відгуки Стівена Кінга, водночас бути тим, що Вуд відкрито називав симптомом «інфантилізації літературної культури»?
Ця суперечка невипадково спалахнула саме навколо Тартт: усі три її романи — «Таємна історія» (1992), «Маленький друг» (2002) і «Щиголь» (2013) — побудовані на подібному напруженні між вишуканою, насичено деталізованою прозою і сюжетами, запозиченими з відверто жанрових традицій — детектива, готичного трилера, пригодницького роману виховання. Тартт пише кожен роман приблизно по десять років, і сама тривалість процесу — не примха, а метод: письменниця відома тим, що уникає публічності між книжками настільки послідовно, що на роки зникає з поля зору преси, а її бібліографія за понад тридцять років кар'єри налічує лише три томи. Саме ця рідкість, поєднана зі здатністю водночас дратувати вибагливих критиків і утримувати мільйони читачів, і робить її однією з найбільш обговорюваних, хоч і найменш плідних, письменниць сучасної американської прози.
Кар'єра до «Таємної історії»
Донна Луїз Тартт народилася 23 грудня 1963 року в Гринвуді, штат Міссісіпі, у родині політика Дона Тартта та його дружини Тейлор; дитинство минуло в містечку Гренада того самого штату. Літературний хист виявився вкрай рано: перший вірш вона написала вже в п'ять років, а тринадцятирічною опублікувала сонет у літературному журналі штату Міссісіпі. 1981 року Тартт вступила до Університету Міссісіпі, де вивчала класичну філологію; її творчі спроби настільки вразили місцевого письменника Віллі Морріса, що той рекомендував дівчину письменнику Баррі Ханні, тодішньому «письменнику в резиденції» університету, — рідкісна на той момент увага літературного середовища штату до вісімнадцятирічної студентки.
1982 року Тартт перевелася до Бенінгтон-коледжу у Вермонті — приватного навчального закладу, знаного вільними звичаями й культом мистецької винятковості, — де вивчала класичну філологію під керівництвом Клода Фредерікса й потоваришувала з однокурсниками, які згодом самі стануть знаними письменниками: Бретом Істоном Елісом (автором «Менше нуля» й «Американського психопата»), Джонатаном Летемом і Джилл Айзенштадт. Саме в Бенінгтоні, серед атмосфери, яку сама Тартт описувала як культуру «усного оповідання», де історія лунає буквально на кожному кроці кампуса, вона почала писати роман, що згодом стане «Таємною історією», — і саме Еліс, прочитавши рукопис, познайомив авторку зі своєю літературною агенткою Амандою Урбан з агентства International Creative Management. 1986 року Тартт здобула диплом бакалавра з філософії.
Видавнича угода на «Таємну історію» спричинила ажіотаж, рідкісний для дебютного роману нікому не відомої авторки: ще до публікації Тартт отримала 500 тисяч доларів лише за права на видання в м'якій обкладинці, додатково продала права на екранізацію та підписала контракти на переклади в одинадцяти країнах. Робота над текстом тривала близько восьми років, і коли роман нарешті вийшов друком 1992-го у видавництві Knopf, він тринадцять тижнів утримувався у списку бестселерів The New York Times, а сама Тартт миттєво стала літературною зіркою — і водночас здобула репутацію затятої відлюдниці, яка уникає інтерв'ю та зникає з публічного простору на роки між книжками. Відтоді ця модель — приблизно десятиліття мовчання між кожним новим романом — стала фірмовим ритмом усієї її кар'єри.
Книги українською
Таємна історія
Назва: Таємна історія
Автор: Донна Тартт
Видавництво: КСД
Рік виходу оригіналу: 1992
Жанр: Психологічний роман, dark academia
ЗАБРАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ ДОДОМУРічард Пейпен, новоприбулий студент вигаданого Гемпден-коледжу у Вермонті, з відчайдушним бажанням приховати скромне каліфорнійське походження потрапляє до закритого гуртка з п'яти студентів-класиків харизматичного професора Джуліана Морроу — інтелектуального генія Генрі Вінтера, близнюків Чарльза й Камілли Макколі та ексцентричного Френсіса Абернаті, а невдовзі й дратівливого Едмунда «Банні» Коркорана. Прагнучи буквально відтворити дух давньогрецької вакханалії, четверо старших членів гуртка (без Річарда й Банні) влаштовують у лісі неподалік маєтку Френсіса діонісійський ритуал, під час якого — деталі навмисно лишаються розмитими — випадково вбивають місцевого фермера. Коли Банні випадково дізнається правду й починає шантажувати друзів, а його психічний стан дедалі погіршується, Генрі переконує решту гурту, що єдиний вихід — позбутися Банні: під час спільного походу він штовхає його в яр, і смерть визнають нещасним випадком.
Роман, який критик A. О. Скотт влучно назвав «детективом навпаки» — читач дізнається про вбивство з перших сторінок, і вся інтрига полягає не в тому, хто винен, а в тому, як і чому звичайні, освічені молоді люди стали вбивцями, — задав канон для цілого піджанру, який десятиліттями по тому назвуть dark academia. Після вбивства Банні гурт розпадається зсередини: Чарльз занурюється в алкоголізм і стає агресивним до сестри-близнючки, Джуліан тихо йде з посади, отримавши переслане навмання лист Банні з натяками на правду, а фінальна сутичка — Чарльз з пістолетом врізається в готельний номер, де переховуються Генрі й Камілла, — закінчується тим, що Генрі роззброює його, цілує Каміллу і стріляє в себе. Українською роман вийшов у видавництві КСД.
Маленький друг
Назва: Маленький друг
Автор: Донна Тартт
Видавництво: КСД
Рік виходу оригіналу: 2002
Жанр: Психологічний роман
ЗАБРАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ ДОДОМУУ маленькому містечку Александрія, штат Міссісіпі, дванадцятирічна Гаррієт Дюфрен усе життя живе в тіні нерозкритого вбивства: коли їй було лише шість місяців, її дев'ятирічного брата Робіна знайшли повішеним на дереві у дворі власного будинку на Материнський день. Дванадцять років по тому, начитавшись пригодницьких романів Кіплінга й Стівенсона, Гаррієт разом із відданим другом Гелі вирішує самотужки розкрити злочин і вбачає головного підозрюваного в Денні Ретліффі — синові з місцевої родини, що виробляє метамфетамін під проводом старшого брата Фариша, за прикриттям проповідника-змієлова Юджина й під наглядом бабусі Ґам. Пошуки справедливості заводять дітей у по-справжньому небезпечний світ: вони проникають у квартиру Юджина, де тимчасово тримають отруйних змій для його проповідей із рукопожаттям гадюк, випускають частину рептилій на волю й зрештою скидають кобру на автівку Ретліффів із мосту.
На відміну від «Таємної історії», де вбивця відомий з перших сторінок, «Маленький друг» лишає загадку смерті Робіна остаточно нерозкритою — це свідоме авторське рішення: Тартт значно менше цікавить сам детективний сюжет, ніж психологія дитини, чия допитливість, самотність і книжкові фантазії про справедливість зіштовхуються з жорстокою, бюрократично байдужою реальністю бідності, расових і класових бар'єрів американського Півдня. Роман здобув премію WH Smith Literary Award 2003 року й номінувався на Orange Prize for Fiction того самого року — важливе визнання, що підтвердило: успіх «Таємної історії» не був разовою випадковістю. Українською роман вийшов у видавництві КСД.
Щиголь
Назва: Щиголь
Автор: Донна Тартт
Видавництво: КСД
Рік виходу оригіналу: 2013
Жанр: Психологічний роман, bildungsroman
ЗАБРАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ ДОДОМУТринадцятирічний Тео Декер виживає під час теракту в нью-йоркському Метрополітен-музеї, що вбиває його матір; серед руїн умирущий старий на ім'я Велтон «Велті» Блеквелл встигає передати хлопцеві перстень і попросити врятувати з-під завалів невелику картину — «Щиголя» голландського художника Карела Фабриціуса. Осиротілий Тео живе спершу в родині шкільного приятеля Барбурів, потім потрапляє під опіку батька-гравця, який забирає його до Лас-Вегаса, де хлопець зближується з сином українського емігранта Борисом Павліковським — стосунки з алкоголем і наркотиками, характерні для цього періоду, стають для обох формою підліткового виживання серед батьківської байдужості. Після смерті батька Тео тікає назад у Нью-Йорк до Гобі — компаньйона покійного Велті в антикварній крамниці, — де роками ховає вкрадену картину, водночас навчаючись ремесла реставратора й продаючи підроблені меблі під виглядом справжніх антикваріатів.
Символічний шар роману будується на цілком реальній деталі: сам Карел Фабриціус загинув 1654 року під час так званого Делфтського грому — вибуху порохового складу, що знищив більшість його робіт, тоді як мініатюрна картина «Щиголь» дивом уціліла й нині зберігається в музеї Мауріцхейс у Гаазі; вигаданий теракт у романі буквально повторює цю історичну випадковість — витвір мистецтва вдруге переживає катастрофу, яка мала б його знищити. 2014 року «Щиголь» здобув Пулітцерівську премію за художню прозу й медаль Ендрю Карнегі за відмінну прозу, однак саме навколо цього роману, всупереч (чи завдяки) нагородам, розгорілася одна з найгучніших критичних суперечок десятиліття: тоді як Мішіко Какутані з The New York Times називала текст «діккенсівським», Джеймс Вуд із The New Yorker писав, що «тон, мова й сюжет належать дитячій літературі», а письменниця Френсін Проуз і редактор The Paris Review Лорін Стайн приєдналися до критики за штампованість прози, — розкол, що поставив питання руба: чи визначають цінність літератури мільйон проданих примірників, чи вирок кількох впливових оглядачів. Українською роман вийшов у видавництві КСД.
Три романи Донни Тартт, попри двадцять один рік між дебютом і найновішою книгою, тримаються на одному й тому самому психологічному нерві: підліток чи молода людина потрапляє в замкнений, естетично привабливий світ — гурток класиків-снобів, отруєне таємницею провінційне містечко, підпільний антикварний бізнес, — і саме ця краса, а не очевидне зло, стає механізмом морального падіння. Десятирічний ритм публікацій, який дратує нетерплячих читачів так само вперто, як прозу Тартт дратує частину критиків, насправді є прямим наслідком її методу: кожен роман вимагає стільки часу, скільки потрібно, щоб побудувати світ із деталізацією, яка або зачаровує, або, за словами Джеймса Вуда, інфантилізує, — але байдужою до жодної з трьох книг лишитися неможливо.
Книги Донни Тартт можна знайти в каталозі книгарні На Переломі.
